Новини з 1996 року

Вражаюча історія створення картини Альбрехта Дюрера «Руки»

pplus 28 лютого 2020 08:00 770 0

У 15 столітті в маленькому селі недалеко від Нюрнберга жила сім’я, в якій було вісімнадцять дітей. Вісімнадцять! Для того, щоб прогодувати таку велику родину, батько, золотих справ майстер, працював по вісімнадцять годин на день. Він працював у ювелірній майстерні, але також брався за будь-яку оплачувану роботу. Незважаючи на майже безнадійну ситуацію, у двох дітей була мрія. Вони хотіли розвивати свій талант у мистецтві, хоча й знали, що батько не зможе відправити жодного з них на навчання в Академію в Нюрнберг.

Після довгих нічних обговорень ці два хлопчики уклали угоду один з одним. Вони вирішили кинути монету. Той, хто програв, піде працювати в шахту і на свої заробітки буде оплачувати навчання брата. А потім, коли брат закінчить навчання, буде оплачувати навчання того, хто працював у шахті, продаючи свої роботи, а якщо буде потрібно, також працюватиме в шахті.

Вони кинули монету в неділю вранці, після церкви.

Альбрехт Дюрер виграв і поїхав у Нюрнберг. Альберт пішов працювати в небезпечні шахти і протягом чотирьох років оплачував навчання брата, чиї роботи в Академії відразу ж стали сенсацією. Гравюри Альбрехта, його ксилогравюри і картини перевершували навіть роботи багатьох професорів.

До моменту закінчення навчання він став заробляти непогані суми, продаючи свої роботи. Коли юний художник повернувся у своє село, сім’я Дюрера влаштувала святковий обід на галявині, щоб відсвяткувати тріумфальне повернення Альбрехта. Після довгого й незабутнього обіду, під час якого звучало багато музики і сміху, Альбрехт встав зі свого почесного місця на чолі столу, щоб підняти тост за свого улюбленого брата, який стільки років жертвував, щоб виконати мрію Альбрехта.

Наприкінці промови він сказав: “Тепер, Альберте, мій благословенний брат, прийшла твоя черга. Тепер ти можеш поїхати в Нюрнберг за своєю мрією, а я буду піклуватися про тебе». Всі повернулися з очікуванням до Альберта, який сидів на іншому кінці столу. Сльози потекли по його блідому обличчю, він похитав головою, схлипуючи і повторюючи:

«Ні… ні… ні… ні…» Нарешті він встав і витер сльози. Подивився на людей, яких він так любив, а потім піднявши руки до обличчя, м’яко сказав:

«Ні, брате. Я не можу поїхати в Нюрнберг. Вже занадто пізно для мене. Подивися! Подивися, що ці чотири роки в шахтах зробили з моїми руками! Кістки на кожному пальці були переламані як мінімум один раз, і нещодавно в мене з’явився артрит у правій руці, я навіть не можу утримати келих під час тосту, а вже тим більше не зможу провести красиві лінії на пергаменті або полотні олівцем чи пензлем. Ні, брате, для мене вже пізно».

Понад 450 років минуло. Зараз сотні портретів, малюнків ручкою або срібним олівцем, аквареллю, малюнки вугільним олівцем, ксилогравюри і гравюри на міді висять у кожному великому музеї світу. Швидше за все, ви знайомі хоча б із однією роботою Альбрехта Дюрера. Можливо, у вас вдома або в офісі також висить репродукція однієї з його робіт.

Якось, щоб віддати данину поваги Альберту за всю його жертву, Альбрехт намалював загрубілі руки свого брата, спрямовані до неба. Він назвав свою сильну картину дуже просто… «Руки».

Але весь світ майже відразу відкрив серця цьому шедевру і назвав картину «Руки в молитві».

 

Поділитися з друзями

Коментарі

Для того, щоб залишити коментар, вам необхідно авторизуватись

У Кременчуці нагородили учасників конкурсу художніх робіт, присвячених пожежній безпеці. ФОТОрепротаж 2751 0
«Той, хто створював обличчя Кременчука»: відкрилася виставка картин Миколи Анісімова. ФОТОрепортаж 3220 0
У Кременчуці нагородили воїнів-добровольців, ветеранів російсько-української війни. ФОТОрепортаж 3660 0