Please enable JavaScript!
Bitte aktiviere JavaScript!
S'il vous plaît activer JavaScript!
Por favor,activa el JavaScript!
antiblock.org

Новини з 1996 року

День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні

pplus 22 червня 2021 08:30 221 0

Незважаючи на те, що багатьом визнаним і компетентним військовим історикам вдалося майже в найдрібніших подробицях відтворити хід подій тих далеких років і знайти відповідь на безліч питань, перед нами, напевно, ще тривалий час залишиться незрозумілим одне - чому за права, благополуччя і прогрес однієї частини людей, об’єднаних якоюсь загальною ідеєю, обов’язково повинні розплачуватися своїм життям, здоров’ям і перспективами інші?

22 червня 1941 року, 4:00 ранку, мить... і шквал крові, болю і смерті. Він тривав кілька довгих років, одних із найдовших років у житті тих, кому вдалося пережити весь цей жах на нашій землі. А багатьом не вдалося. Не судилося пережити цю мить, адже це тільки мить у тисячолітній історії всього нашого людства. Невже ми забули про це?

Щоразу в цей день ми згадуємо. Згадуємо про тих, хто так і не повернувся з цієї війни. Про тих, хто кров’ю і потом відстоював нашу перемогу. Про тих, хто першим прийняв на себе цей страшний удар, і про тих, чиї життя були покалічені і зруйновані іншими людьми. Людьми, схожими на нас. З тими ж бажаннями, з тією ж жагою до життя. Людьми з сім’ями, в багатьох з яких теж були діти і, може, навіть онуки. І, напевно, вони теж хотіли жити в мирі та злагоді ...

Пам’ять - хитра штука. Вона частенько зраджує нам. А потім знову 22 червня 1941 року, 4:00 ранку, мить... і...

Ніхто не забутий! Ніщо не забуто! Так ми говоримо своїм дітям. Ми стали передавати це з покоління в покоління. Ми закріпили цю пам’ятну дату в наших серцях.

Ми пам’ятаємо. Ми сумуємо. Але чи є надія уникнути повторення подібного віроломства і насильства по відношенню до нас і наших дітей?

Вона є. Залишивши образи, ми навчилися прощати. Ми вміли прощати завжди. Прощати і не ображатися на людство за те, що воно допустило подібний хід розвитку подій. Ми навчилися любити. Любити тих, хто дорогий нам, хто поруч з нами. Любити життя, а не смерть, ненависть і агресію. Тому ми виграли тоді. Тому перемагаємо зараз. І не дай нам, Боже, забути про це!


 

 

Поділитися з друзями

Коментарі

Для того, щоб залишити коментар, вам необхідно авторизуватись

Скромний і делікатний художник відкрив у Кременчуці виставку своїх робіт. ФОТО 841 0
Відпочити у Єгипті й Туреччині виявилося набагато дешевше, ніж на курортах України: порівняння цін 1529 0
Вперше кременчужанин на Євро: Роман Безус вийшов на поле за 2 хвилини до переможного гола 1530 0