Православний календар

259 0
Православний календар

Преподобного Сергия, игумена Радонежского, чудотворца

Преподобный Сергий родился в селе Варницы, под Ростовом, 3 мая 1314 г в семье благочестивых и знатных бояр Кирилла и Марии. Господь предызбрал его еще от чрева матери. В Житии Преподобного Сергия повествуется о том, что за Божественной литургией еще до рождения сына праведная Мария и молящиеся слышали троекратное восклицание младенца: перед чтением святого Евангелия, во время Херувимской песни и когда священник произнес: "Святая святым". Бог даровал преподобным Кириллу и Марии сына, которого назвали Варфоломеем. С первых дней жизни младенец удивил всех постничеством, по средам и пятницам он не принимал молока.

В семилетнем возрасте Варфоломея отдали учиться вместе с братьями. Братья учились успешно, а Варфоломей отставал в учении, хотя учитель и понемногу занимался с ним. Тогда Варфоломей со слезами взмолился ко Господу о даровании ему книжного разумения.

По Божьему промыслу Варфоломей встретился с Ангелом в иноческом образе: стоял старец под дубом среди поля и совершал молитву. Варфоломей приблизился к нему и, преклонившись, стал ждать окончания молитвы старца. Тот благословил отрока, поцеловал и спросил, чего он желает. Варфоломей ответил: "Всей душой я желаю научиться грамоте, Отче святой, помолись за меня Богу, чтобы Он помог мне познать грамоту". Старец достал сосуд и дал Варфоломею частицу просфоры: "Возьми, чадо, и съешь, - сказал он. - Это дается тебе в знамение благодати Божией и для разумения Святого Писания".

Старец посетил родителей Варфоломея и пророчески предсказал о Преподобном Сергии: "Велик будет ваш сын пред Богом и людьми. Он станет избранной обителью Святого Духа". С тех пор святой отрок без труда читал и понимал содержание книг, с усердием стал углубляться в молитву, не пропуская ни одного Богослужения, уже с детства наложил на себя строгий пост.

После смерти родителей Варфоломей вместе с братом Стефаном удалился для пустынножительства в лес (в 12 верстах от Радонежа). Сначала они поставили келию, а потом небольшую церковь. Она была освящена во имя Пресвятой Троицы.

Принял постриг в монашество 7 октября 1337 г. от игумена Митрофана с именем святого мученика Сергия и положил начало новому жительству во славу Живоначальной Троицы. Преподобный восходил от силы в силу. Постепенно стал известен и другим инокам, искавшим его руководства. Своими руками он строил келии, носил воду, готовил пищу для братии. Тяжелый труд соединял с молитвой. Братья удивлялись, что при таком суровом подвиге здоровье их наставника не только не ухудшалось, но укреплялось. Они умолили Преподобного Сергия принять игуменство над обителью.

Слава о подвигах Преподобного Сергия стала известна в Константинополе, и Патриарх Филофей прислал Преподобному крест, параман и схиму в благословение на новые подвиги, Благодарственную грамоту, советовал избраннику Божию устроить монастырь.

Еще при жизни Преподобный Сергий удостоился благодатного дара чудотворения. Он воскресил отрока, когда отчаявшийся отец считал сына навсегда потерянным. Слава о его чудесах ширилась, в обитель стекались люди. Никто не покидал Преподобного, не получив исцелений недугов и назидательных советов.

Русская земля в то время страдала от татарского ига. Великий князь Димитрий Иванович Донской, собрав войско, пришел в обитель Преподобного Сергия испросить благословения на предстоящее сражение. В помощь великому князю Преподобный благословил двух иноков своей обители: схимника Андрея (Ослябю) и схимонаха Александра (Пересвета) и предсказал победу князю Дмитрию.

За ангельскую жизнь Преподобный Сергий удостоился от Бога небесного видения - явления Божией Матери. Пресвятая Богородица прикоснулась к нему руками и, благословляя, обещала всегда покровительствовать.

Достигнув глубокой старости, Преподобный, за полгода прозрев свою кончину, преставился Богу 25 сентября 1392 г. (ст.ст.)

Накануне великий угодник Божий в последний раз призвал братию и обратился со словами завещания: "Внимайте себе, братие. Прежде имейте страх Божий, чистоту душевную и любовь нелицемерную..."

 

9 жовтня

АПОСТОЛА І ЄВАНГЕЛІСТА ІОАННА БОГОСЛОВА

Апостол Іоанн Богослов, як називає Православна Церква благовістителя про Бога-Слово, був сином рибалки Заведея та Соломії, згодом однієї з тих жінок, що супроводжували Спасителя і Йому служили (Мк. 15:4-41; Мф. 27-56).

Народився Іоанн на берегах Геннісаретського озера і змолоду рибалив, але невдовзі пішов на Йордан до Іоана Хрестителя і став його учнем.

Коли Предтеча вказав Андрієві та Іоанові на Ісуса, називаючи Його, як і раніше, Агнцем Божим (тобто, за словами Ісаї, Месією), обидва вони пішли за Христом (Ін. 1:36-37).

Будучи одним з найближчих до Господа учнів, апостол Іоанн був свідком Преображення Господнього і Гефсиманського моління, про чашу (Мф. 17:1, 26:37). А за вогненну ревність і силу духа Господь назвав його з братом Яковом "Воанергес" - синами грому (Мк. 3:17). Улюблений учень Христа, він пригортався до грудей Його на Тайній Вечері (Ін. 13,23; 21:20), вмираючи на хресті, Спаситель доручив його синівському піклуванню Свою Матір (Ін. 19:26-27).

Після вознесіння Господнього Іоанн залишився до Успіння Матері Божої в Єрусалимі, залишаючи його для проповіді Євангелія не далі місцевостей Юдеї та Самарії (Діян. 8:14-25).

Мабуть, тільки після смерті ап. Павла він обрав місцем постійного проживання столицю Малої Азії - Ефес. Там виховав майбутніх єпископів - Палія, Ігнатія, Полікарпа. За імператора Доміціяна Іоанна було заслано на острів Патмос, але згодом він повернувся в Ефес, де і помер столітнім старцем, за царювання Траяна, природною смертю.

Саме на острові Патмосі Святому в'язневі за слово Боже і свідчення про Христа Господь відкрив у видіннях майбутнє своєї Церкви. Апостолові сказано було описати ці видіння і послати книгу асійським Церквам для повчання християнським громадам. Таким чином Іоанн написав книгу "Апокаліпсис". або "Одкровення" про майбутню долю Церкви Христової. В апостольській праці і турботах апостол любові, святий Іоанн, закінчував свою земну дорогу. Щирі прохання віруючих спонукали його викласти на письмі те, що він досі проповідував усно, і доповнити три відомі вже Євангелії новою Євангелією.

Передання говорить, що коли три раніше написані Євангелії поширились між усіма і дійшли до Іоанна, він, побачивши їх, ствердив благодать істини і що вони пропустили, він доповнив, а те, що переказали скорочено, він поширив у своєму благовістуванні. За високість учення Євангелії, особливо про Божество і безначальне народження Бога-Слова, Церква назвала святого Євангеліста Іоанна - Богословом, а його Євангелію - духовною Євангелією.

Крім "Апокаліпсиса" і Євангелії, апостол Іоанн написав три "Соборних послання". Свята Церква ублажає його як "улюбленого апостола Христа Бога", "істинного друга і наперсника учителя Христа", "начальника богословія", "православних догматів пояснювача".

Православні християни разом із Матір'ю Церквою благають великого проповідника любові: "Апостоле, Христу Богові улюблений, поспіши визволяти людей безпорадних, приймає бо тебе, припадаючого, Той, що прийняв тебе, коли ти припав до грудей Його. Благай у Нього, Богослове, для нас миру і великої милості!" Амінь.

 

Коментарі

Для того, щоб залишити коментар, вам необхідно авторизуватись

Авторизация