Новини з 1996 року

Виставка, що дарує тепло. Чим здивує кременчужан виставковий зал на Раківці

Ксенія Омельченко 17 березня 2017 11:57 698 0

Тепло і сонячно навіть за хмарної погоди теж може бути. Наприклад, таке відчуття може виникнути, коли ти спілкуєшся з важливою і близькою для тебе людиною, коли займаєшся улюбленою справою чи коли маєш змогу побачити щось довершене й неймовірно гарне. Саме з метою наблизити для себе прихід літа ми відвідали  відкриття виставки Валентини Слюсар, отримали справжню естетичну насолоду, радість від гарного спілкування та дізналися багато цікавого й нового. Про це й розкажемо вам у матеріалі.

Як розповідали інші місцеві художники, у Кременчуці завжди була сильна школа монументального живопису та й взагалі професійних художників багато. Художників, які виставляються на різноманітних міжнародних виставках, відомих бієнале, творчість яких визнають в Україні та запрошують до участі у Всеукраїнських виставках. Але у світі професійності та досконалості завжди є люди, для яких мистецтво стає не ремеслом, а розрадою.
 


 

Саме так кілька років тому розпочала свій шлях художника Валентина Слюсар - художник, педагог, журналіст. Свого часу вона (у 94-му) закінчила педагогічний вуз у Полтаві та працювала вчителем у школі. З 2002-го року - в журналістиці. Зараз працює у Видавничому Домі "Приватна газета" на посаді головного редактора газети "Для дому і сім'ї".

Художниця хоч і не здобувала освіти в спеціалізованих навчальних закладах, але мала певний багаж знань зі шкільних та студентських років, особливо коли доводилося вивчати методику викладання образотворчого мистецтва у початковій школі.

До того ж, як зазначає сама художниця, самоосвіту ніхто не відміняв. Наприклад, дуже корисними художниця вважає відеоуроки Ігоря Сахарова. Навіть одна з робіт художниці була навіяна враженнями після його роботи.

Валентина, як і Сахаров, пише картини олійними фарбами, але використовує для цього трохи інший інструмент - мастихін. Це такий маленький шпатель, який має суттєву відміність від пензля. Спочатку з палітри береться трохи фарби кінчиком інструмента, потім бічною стороною леза фарба розноситься по полотну або злегка вдавлюється в полотно.



Художниця назвиває мастихін майже універсальним інструментом. Адже ним вона передає не тільки об'єм, але й акварельні ефекти. Тож на картинах техніка impasto неймовірно витончено переплітається з рівними шарами, що ще більше додає реалістичності роботам.

- Зрідка користуюся й пензлем, - розповідає майстриня, - іноді навіть будівельним. А ще ганчірками. У мене є знайомі художники з Одеси, які замість ганчірки використовують шкарпетки. Кажуть, дуже зручно збирати зайву фарбу, але так я ще не пробувала робити. Іноді пальцями малюю... А чому б і ні? Є такий "інструмент", то чому б ним не скористатися, щоб добитися бажаного ефекту?



Звісно, коли дивишся на роботи, повне захоплення викликає виконання особливих елементів на полотнах - це може бути й квітка, і трава, дерева чи рух води. 

- Друзі дуже допомогли мені зупинитися. Як тільки я почала краще володіти техніками, почала корегувати свої минулі роботи. Є бажання зробити щось краще. Але друзі запевнили, що роботи мають залишатися такими, якими були створені. Це певний період: тоді я писала так, тепер уже краще. І всі ці зміни зараз ви можете простежити в залі.

Такий перфекціонізм характерний для всіх творчих особистостей, але конкретно у роботах Валентини ти не бачиш недоліків. Ти бачиш сяйво, теплу вуличку, якою так хочеться прогулятися після виснажливого робочого дня, не менш теплі портрети, які розкривають найпрекрасніші риси людей. Бачиш мальви попід тином, майже як у бабусі в селі, чи дорогу в  полі, якою так хочеться проїхатись на велосипеді.

Ти відчуває літо і відчуваєш себе посеред нього.



Важко уявити, що на створення такої дивовижної краси художницю надихнули страшні події в нашій країні. 

- Бажання спробувати себе в цьому було завжди, - розповідала Валентина. - Але, мабуть, не настільки сильне, щоб просто піти і взяти в руки фарбу. Все відкладала цей момент. Колись, може, й спробую. А як ні - теж нічого страшного не станеться... Просто був потрібен якийсь поштовх. І цей поштовх настав - початок 2014. 

На питання, чи пов'язані якісь картини з бійцями АТО, чи, можливо, ще якісь історії були, майстриня відповіла:

- Наче ні. Просто коли ти журналіст, ти маєш бути в цьому. Ти не можеш вимкнути телевізор і робити вигляд, що нічого не відбувається. Ти щодня у центрі цих трагічних подій. І хотілося відволіктися. Це свого роду арт-терапія була.



Як не дивно, але, за словами жінки, чоловік спочатку не підтримав її бажання серйозно зайнятися живописом. На його думку, аби оволодіти гідним рівнем техніки живопису, необхідні роки й спеціальна освіта. Але вже після того, як Валентина написла картин п'ять, він кардинально змінив думку. 

І не дивно! Якби сама художниця не сказала, що пише картини всього три роки, ніхто б і не здогадувався про це. 

Тож усі, кому не вистачає теплих сонячних днів, душевного спокою чи зосередженості, запрошуються у виставковий зал Наталії Юзефович, де до 9 квітня проходитиме ця неймовірна виставка "Любов і море позитиву" від нової творчої зіроньки Кременчука - Валентини Слюсар.

 



 

 

Теги: Виставкахудожня виставкаКультура КременчукаЖиття Кременчука

Поділитися з друзями

Коментарі

Для того, щоб залишити коментар, вам необхідно авторизуватись