Новини з 1996 року

У Центральній міській дитячій бібліотеці відзначили Міжнародний день рідної мови. ФОТО

Валерія Макряшина 21 лютого 2018 17:08 342 0

 

“Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема”. 

В. Сосюра

На щире українське слово 21 лютого до Центральної дитячої міської бібліотеки були запрошені читачі й учні 9 класів ліцею №11. Зібралися вони не просто так, адже саме цього дня Україна святкує Міжнародний день рідної мови.

Це свято відносно молоде – до календарів усього світу воно ввійшло тільки в 1999 році. І в Україні воно також лише почало писати свою історію, хоча сама проблема української мови на українських землях нараховує кілька століть.

 

 

У залі місцевої бібліотеки прозвучав патріотичний мікс під назвою «Усе моє, що зветься Україна», який поєднав інтерактивну народознавчу вікторину, цікавий огляд літератури з етновиставки «Як у нас на Україні» та перегляд пізнавальних відеороликів з мережі YouTube.

А допомогли створити святковий настрій поетичні хвилини, під час яких читачі декламували свої улюблені вірші.

 

 

Довідка

Історія свята, на жаль, має дуже трагічний початок. 21 лютого 1952 року в Бангладеші влада жорстоко придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони на використання в країні бенгальської мови. Відтоді цей день у Бангладеші став днем полеглих за рідну мову.

Минуло багато років. Аж у жовтні 1999 року на Тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було запроваджено Міжнародний День рідної мови як привід для роздумів та зосередження уваги на мовному питанні. Починаючи з 21 лютого 2000 року, цей день відзначають і в Україні.

Наука, що досліджує розвиток мови, складається з ряду історико-лінгвістичних дисциплін (історична граматика, історична фонетика, історична лексикологія, історична діалектологія, історія літературної мови), кожна з яких має свій об’єкт вивчення. Однак усі вони підпорядковані спільній меті і як окремі частини складають єдину науку – історію мови.

Соціальні функції мови надзвичайно широкі. Дехто вважає мову лише засобом порозуміння між людьми. Насправді ж цим не вичерпується її значення. У мові закодовує нація всю свою історію, багатовіковий досвід, здобутки культури, духовну самобутність.

Мова для кожного народу стає ніби другою природою, що оточує його, живе з ним усюди і завжди. Без неї, як і без сонця, повітря, рослин, людина не може існувати. Як великим нещастям обертається нищення природи, так і боляче б’є по народу зречення рідної мови чи навіть неповага до неї, що є рівноцінним неповазі до батька й матері.

 

 

Поділитися з друзями

Коментарі

Для того, щоб залишити коментар, вам необхідно авторизуватись