Новини з 1996 року

У місті – не Соборні пристрасті. Хто і чому ініціює нове кременчуцьке протистояння?

Олександр Курилов 05 липня 2018 16:40 974 0

Про нову антисоборну війну. Цього разу - серйозну

У Кременчуці – чергова  спроба зупинити розвиток Української православної церкви Київського патріархату й цього разу, як і в 2016-му, мова про одне – намагання будь-що зупинити будівництво собору УПЦ КП, яке має відбутися на площі Перемоги, що в центрі міста.

Але цього разу все буде складніше, бо мова йде про картинку для московського ТБ, аби всі бачили, які в Кременчуці відбуваються релігійні суперечки з місцевим «русским миром», і, звісно, потрібні саме кременчуцькі жахи.

Це соціальні мережі та заклик до кременчуцьких користувачів Фейсбуку прийти до міськвиконкому наступного тижня, аби висловити свій протест проти відбудови Успенського Собору, який спорудив у Кременчуці в 1816 році архітектор Кваренга й остаточно закрили більшовики в 1929-му.

Мова про сторінку міського життя, коли руйнувати собор почали у 1943 році фашистські війська й першою  не витримала дзвіниця, а вже потім, після Другої світової війни, все розібрали на цеглу.

Натомість у 1991 році відновлювати цей Собор, який понад сто років був окрасою нашого міста, взялася громада УПЦ КП. Тоді ж на місці храму встановили хрест.

Є продовження – про те, як відбувалося саме «відновлення». Й мова тут про безліч відмов українській церкві місцевими чиновниками.

Тож спочатку мова йшла про те, аби розмістити храм у Придніпровському парку. Однак на цьому місці негайно за часів екс-мера Бабаєва було розпочато будівництво фонтана. До речі, він і сьогодні стоїть покинутий та недобудований.

Громада запропонувала інший варіант – поставити такий собор на місці знесеного пам’ятника Леніну, але на цьому ж місці будівельники за наказом міськвиконкому негайно поклали плитку за півмільйона гривень бюджетних коштів.

У підсумку така активна боротьба з Українською церквою Київського патріархату не пройшла непоміченою й уже наш мер Віталій Малецький та його керівник Юрій Шаповалов отримали від представників Московського патріархату спеціальні почесні нагороди.

Втім у 2016, вже на третьому році війни на сході, коли всі побачили, яку катастрофу й скільки горя людям на сході України принесли російські терористи Гіркіни..., яких підтримав Московський патріархат, у Кременчуці почалися зміни.

Зокрема, влада пішла назустріч постійним двадцятирічним проханням благочинного УПЦ КП отця Володимира та релігійній громаді Київського патріархату й земельну ділянку для будівництва було виділено.

Для цього  проведене спеціальне громадське обговорення, внесені зміни в Генеральний план. Усе відбувалося відкрито, з великими дебатами й петицією  із запереченням будівництва, підписи під якою збирали противники відбудови Собору.

Втім підписи в достатній кількості проти будівництва зібрати не вдалося – замість потрібних 250 кременчужан петицію підписали всього 178 громадян і на цьому все зупинилося. Але зупинилося до сьогоднішнього дня. А нині знову мешканців міста збирають, аби вже з другої спроби висловити протест.

Тим більше,  що такий має бути перед черговою сесією міськради, на якій депутати повинні дати ще один дозвіл – уже для початку будівельних робіт. Будівельні роботи й почнуть, але тільки після того, як буде достатньо коштів. Гроші, до речі, збиратимуть з усього світу – все-таки не кожен день в Україні відновлюють Собори.

Чому насправді протестують проти храму?

А це теж окрема тема, коли слід поміркувати, чого це раптом у Кременчуці знову спалахнули такі пристрасті проти будівництва храму і які мешканці не підтримали.

І тут слід сказати про Томос та про автокефалію, за якими новий Собор стане першим кременчуцьким храмом об’єднаної  православної громади України й слід зауважити, що противників такого об’єднання - багато.

Є й прості побутові причини для заперечень. У двоповерховому будинку, в спеціальних апартаментах,  на вулиці Коцюбинського, з вікнами на площу Перемоги,  живе архієпископ Кременчуцький та Лубенський, ієромонах Московського патріархату Миколай.

І, звісно, можна уявити, що буде відчувати  місцевий представник РПЦ, коли подивиться у вікно, а там Собор і не Московського патріархату, але Київського, який з отриманням Томосу від Константинополя стане об’єднаним Українським.

А між іншим, наш Миколай є одним з найбільших противників об’єднання і як йому все це пережити?

Але є й інше – Собор постане поруч з міськвиконкомом, місцем загальноміської торгівлі, де за гроші й не згадуючи особливо про совість, можна вирішити будь-які бізнес-питання.

Однак наскільки це буде зручним  нашим чиновникам – домовлятися у своєму кабінеті біля Собору про хабарі? Й це теж питання, яке нашим градоначальникам слід пережити. Й пережити це можна – слід просто жити чесно й чинити чесно, а не так, як це прийнято в кабінетах «батьків» Кременчука.  

Є й останнє – від організаторів «соборних протестів» ми чуємо увесь час розмови про площу. Що це єдина площа в нашому місті й більше таких немає, що ніде буде проводити концерти і ярмарки, на яких наливають і п’ють.

І, звісно, що ми багато втратимо, бо біля церков традиційно не напиваються.

Однак тут теж є що сказати. Й для такого старовинне кременчуцьке фото, на якому ми бачимо цей же Успенський собор, який тільки-но збудований і який стоїть серед будинків. От тільки з того, що бачимо, - раніше самої площі не було, але Собор уже стояв.

І це життя та його суть – місто змінюється, але є речі незмінні. Сто років тому головною в Кременчуці була міська ратуша, яка стояла на нинішній вулиці Соборній, на місці нинішнього будинку торгівлі. Й навколо цієї ратуші їздили трамваї. Й тоді на околиці міста стояв Собор, який сьогодні прагнуть відродити.

А через наступні вже не сто, але сорок років у місті знову все зміниться. Й будуть нові площі, нові вулиці та нові кременчужани, яким наше покоління залишить те, що отримало від своїх попередників. І це буде не фонтан, не магазини,  але річ більш фундаментальна -  Собор, який ми залишимо для тих, хто буде після нас.

І це буде наше свідчення того, що ми знаємо, хто ми й чого ми варті, й свідченням того, що ми живемо за людськими цінностями. А за цими цінностями наше  життя не обмежується випивкою на площі та слуханням концертів. Мають бути інші речі й більш фундаментальні.

От тільки чи всі це розуміють?

На першому фото – місце розташування майбутнього відновленого Собору.

Друге фото - із сайту «Окраины Кременчуга».

P.S. Було б правильно закликати прихильників будівництва Собору не йти на акцію протесту, яку влаштовують  противники відродження храму. Однак ми, репортери, не будемо цього робити. Хтось же має сказати «активістам», що вони не праві. Тим більше, що кременчужани відроджують свою історію не кожного дня й навіть не один раз у сто років.  

Поділитися з друзями

Коментарі

Для того, щоб залишити коментар, вам необхідно авторизуватись