Новини з 1996 року

У Кременчуці відомий художник представив одразу 160 робіт: від смаколиків до філософії. ФОТОрепортаж

Артем Кузьменко 26 листопад 2020 16:15 2560 0

Сьогодні, 26 листопада, в Кременчуцькій художній галереї пройшло відкриття виставки Олександра Черепанова «День за днем…». Пан Олександр – відомий кременчуцький художник, член Національної спілки художників України.

Художник розповів, що на виставці представили 160 його робіт, а в його запасах ще приблизно 200. У великій залі художньої галереї розмістили 86 його полотен, написаних олією. Це жіночі портрети, пейзажі рідної землі, натюрморти з українськими смаколиками й, звісно ж, композиції з глибоким філософським підтекстом.

У малій залі представили малюнки цього ж автора, але в іншому стилі: професійна графіка, малюнки на папері тушшю та пером, акварельними фарбами.

Це його шоста персональна виставка. Директорка галереї Оксана Бойко зазначила, що довелося поритися в архівах, щоб нарахувати, у скількох спільних проєктах він взяв участь. І нарахували їх понад сорок.

Під час розмови Олександр Черепанов поділився, що виставка мала відкритися ще на початку року, але цього не сталося. У залах галереї – «п’ятирічний звіт» про виконану роботу – традиція, яку започаткували ще тоді, коли він навчався, і якої досі дотримуються. Але це не означає, що картинам в експозиції ще немає п’яти років – тут є роботи й 1985 року. Просто минула персональна виставка була п’ять років тому в цій самій галереї.

Автор поділився, що, на його думку, художники – це няньки планети, яка без них була б занадто урбанізованою.

 

 

Він чесний і вимогливий до себе художник, адже, як сам зазначив, усі свої картини оцінює по-різному й не всі позитивно. Щодо тих самих запасів приблизно з 200 картин, то як творча людина пояснює, що не всі його творіння для загального огляду. Одна з таких робіт – картина «Рудий кіт на снігу», прихований сенс якої – це те, що беззахисне створіння можна запросто прогнати.

До речі, Олександр ще й реставратор. Він розповів, як відновив одну з картин учня Рєпіна – Івана Дряпаченка. Звісно ж, успіхів у нього в цій справі ще багато, але не було часу розповідати ще про щось – гості чекали на нього, тому він поспішив спілкуватися вже з ними.

І ось усі запрошені близькі для художника люди сіли в коло й підсідали ближче, коли хотіли сказати про нього щось хороше, а сказати було що. Наприклад, варто було лише послухати, як його хвалить одна з його учениць: «Человек – глыба». Також зазначили, що його підтримка – це його дружина Наталя. Гості підкололи Олександра, мовляв, художник – нянька для планети, а Наталя – для нього.