Новини з 1996 року

Студенти педколеджу презентували кременчужанам "Бруднулю" Януша Ґловацького. ФОТО

Ксенія Омельченко 24 березня 2017 11:48 371 0

Розпочати кременчуцьку театральну весну випала честь студентам педагогічного коледжу ім. Макаренка. Так вчора на малій сцені МПК відбувся показ відомої п'єси польського драматурга Януша Ґловацького. Режисером постановки спектаклю стала керівник театру "Арлекін" Тетяна Широка.

Подія досить важлива та цікава, і ми не могли її пропустити. Тож розповімо у цьому матеріалі, через які страждання можуть проходити підлітки та на що здатні люди, аби отримати жадану інформацію чи цікавий матеріал.

 


 

За своєю суттю, п'єса - це психологічний трагі-фарс. Здається, що це ще одна інтерпретація доброї дитячої казки. Однак  цього разу сюжет чарівної історії розвивається не за законами жанру, а «по понятіям», які диктує саме життя. Місце дії теж далеко не казкове. Події розгортаються в жіночій колонії. 



На перший погляд, перед глядачем на сцені постає типовий інтернатський клуб. Столики, стільці, журнали. І тільки заґратовані вікна наводять на думку, що тут щось не так. Чути пісню, яку хором співають дівчата. Входять двоє: директор жіночої виправно-трудової колонії для неповнолітніх та інспектор. За сюжетом, обом трохи більше тридцяти. До речі, цих персонажів грали вже відомі поціновувачам театральної весни студенти.

У розмові директора з інспектором виявляються дуже дивні, але такі традиційні ще для радянських часів факти. Напркилад, цензура:

Інспектор.Этот фильм, а следовательно, вашу колонию и девушек увидит вся страна.

Директор. Розумію.

Інспектор. Но до конца ли?

Директор. Не розумію...

Інспектор. Создание подобного фильма было бы свидетельством того, что мы не боимся показывать трудные аспекты нашей жизни. Однако, с другой стороны, нет ни малейшего повода показывать всей стране трудные аспекты вместо положительных. В связи с этим я далека от мысли, чтобы склонять вас к согласию на съемки этого фильма. В равной степени я далека от мысли, чтобы вас отговаривать. Одним словом, вы можете согласиться и оказать всяческую помощь или отказаться и постараться всеми силами этому помешать.


І вже з початку постановки стає зрозуміло, що діалоги будуть важкими, й не менш важким буде сенс усієї пєси. Захоплююча таємниця, хитросплетіння подій, неоднозначність фактів і парадоксальність відчуттів затримують увагу глядача до кінця, не даючи можливості вгадати, чим же закінчиться подібна ситуація. Це один з небагатьох прикладів того, як вміло підібране місце прикрашає, доповнює і насичує барвами увесь твір.

За словами режисера вистави, спочатку пропозиція поставити саме "Бруднулю" їй здалася недоречною. Занадто багато відвертості, болю та проблем. Та через певний час пошуку гарного сценарію режисер зрозуміла, що студенти не такі вже й діти, аби брати участь у подібних виставах. 



Студенти з намальованими зморшками щиро й достовірно передавали своїх персонажів. Це відчувалося настільки, що, певне, кожному уважному глядачеві хотілося втрутитись у суперечки чи захистити героїв. Але на те і є театр - місце, де ми переживаємо кілька життів за кілька годин.

Якщо ж повернутися до сюжету, то після розмови директора з інспектором до колонії таки приїждає відомий столичний режисер у виконанні Дмитра Мальованого. Вишукано вдягнений, і як сказала одна із засуджених, приїхав він на  "Фольксвагені". Звісно, про погляди і шок інших дівчат і казати нічого. Не часто ж у колонію навідуються такі люди. І чого не зробиш, коли ти молода дівчина і вже давно за ґратами?!



Приїхав режисер не один, а з оператором та освітлювачем.  І ледве не одразу, дівчина, яка має грати Принца у фільмі, вже підморгує приїжджим, роблячи трохи непристойні жести в їхній бік. Але збентежити хлопців їй не вдається -  у них свої розмови. Наприклад, чому, аби зіграти у фільмі, потрібно когось вбити?

У цей же час режисер фільму веде бесіду з директором колонії. За його словами, основна мета фільму - не звинуватити дівчат, а навпаки, захистити їх, поставити перед суспільством кілька питань...

"Як могло статися, що ці молоді дівчата, ще поки діти, опинилися в колонії? Розумію, ви хотіли нагадати, що вони ще діти. Але ми якраз збираємося показати, що ці діти пройшли пекло, так, не будемо боятися цього слова. Їхній досвід перевершує досвід нормальної дорослої людини - ваш або мій".




І ось нарешті трохи незрозуміло на сцені з'являється заступник директора, а згодом і головна героїня - дівчина, що мала грати у фільмі Попелюшку.



Аби коротко описати заступницю директора колонії, достатньо моменту:

Режисер: А впрочем, все равно. Может, даже хорошо, что ее здесь нет. Фильм будет чище. Волнующая судьба подростка, который запутался в нашей действительности. Дети, несправедливость…  Вы  читали  Достоевского?

Заступник: А  как  же!   Он прелесть.

Жінка хоч і гарна на вигляд, але далека від мистецтва і культурно досить обмежена. 



З її монологів стало відомо, що бажання працювати в колонії у неї ніколи не було, тим більш пов'язувати себе якось з дітьми. 

Заступник: Если  говорить  откровенно,  то  я  вовсе  не  рвалась  на  эту  работу.  Вообще-то я должна была стать летчиком. Все у меня шло неплохо, если бы не загвоздка со взлётом и посадкой. Я так ни разу и не приземлилась. Инструкторы  помогли попасть сюда. Каждый раз перед тем, как выбежать, я должна была сосчитать все койки. Хуже всего, что этих коек было восемьдесят две. Если б меньше, то я, конечно, так бы не опаздывала.
 



Як виявилось пізніше, доля всіх дівчат, що знаходились у колонії, залежала від цієї заступниці. Вона ж вишукувала "стукачів", що мали доносити на інших, вона ж і допомагала їх покарати потім. Або не їх...

Аби головна героїня "розкололась" і розповіла режисеру про своє минуле, заступниці не прийшло на думку нічого більш цікавого, аніж зробити дівчину винною в усьому. А, як відомо, "стукачів" у в'язницях не дуже люблять.
 


 

Після кількаденного цькування та насилля дівчина таки не витримує і ріже собі вени. Уся ця картина, це емоційне напруження підсилюється світловими ефектами - яскравим червоним. Усього-на-всього одна нещасна доля... Але чи вартий був того "спеціальний" матеріал?



Реакція залу була схвальна. Здавалося, вся мала зала, яка була заповнена, спостерігала за кожним рухом молодих акторів. А ті в свою чергу зробили все, аби не розчарувати глядачів. Не дивно, що за таку старанність молодь отримала перший диплом Кременчуцької театральної весни від директора МПК Сергія Ситника.

Тож відкриття театральної весни відбулося на славу, чекаємо інші не менш цікаві вистави! 

 

 

Теги: театральна веснатеатр арлекінбруднуляКультура Кременчука

Поділитися з друзями

Коментарі

Для того, щоб залишити коментар, вам необхідно авторизуватись