Про найкращих дітей і байдики організаторів. Кременчуцький конкурс для дітей з особливими потребами

Кременчуцьких чиновників  закликають не обманювати дітей, тим більше дітей, які у нас потрапляють у категорії «діти з особливими потребами».

Це соціальні мережі міста й оприлюднена  розповідь про те, як діти малювали малюнки простроченою фарбою, про те, що організатори роздали запрошення з різними адресами  й про нагороди дітям - як їх вручали.

Назва заходу для малих кременчужан, який відбувся і про який розповідають, – «Я мрію, я живу».  Організатор – управління сім'ї  та молоді міськвиконкому Кременчука. Безпосередній куратор роботи управління – заступник міського голови Кременчука Ольга Усанова.

Що провели і як провели?

Кременчужанка Олена Сазонова, яка повела свою дитину на конкурс, виклала власні  спостереження у соціальних мережах, до яких вона додала  ще фото фарби, яку роздали дітям. Фарба – прострочена з терміном  придатності у 2 роки й виготовлена у 2012-у.

Далі ж – слово Олені.

«Ідея заходу - відмінна, а ось з реалізацією явні проблеми. Якщо мета поставити галочку - "турботою охоплені", то - все чудово, але не думаю, що діти отримали від проведення задоволення.

Перш за все, організатори примудрилися видати учасникам запрошення на проведення концерту в два різних місця: у одних - в малій залі Кременчуцького Міського Палацу культури, у інших - в приміщенні Будинку дитячої творчості.

І не потрудилися повідомити учасників про перенесення місця проведення, хоча контактні телефони вказувалися в супроводжуючих роботи інформаційних листах. Тому частина батьків вирушили зі своїми особливими дітьми в МПК, де з подивом виявили, що "не туди потрапили".

Другим істотним недоліком було рішення організаторів видати дипломи та сувеніри учасникам не в залі, а безпосередньо при реєстрації (за столиком біля входу, поруч з роздягальнею).

Діти прийшли не за подачкою, а за цілком заслуженою нагородою. Так, їх було більше, ніж у минулому році, і процес вручення зміг би зайняти більше часу, але для хлопців - це суспільне визнання і урочистість не зайва, у них не так багато приводів для пошани і поваги в нашому світі.

Зал для проведення концерту був явно замалий, тому періодично лунали заклики організаторів "взяти дітей на руки".

Сам концерт - стараннями дітей-учасників - був цікавим і дітям сподобався. З призами для переможців (за які батьки вказали свої ідентифікаційні коди за "цінність" призів") теж не дуже склалося.

Якщо у вас немає можливості - не треба робити широких жестів, можна було б обійтися просто грамотою, але обманювати дітей - підло. Особливі вони або звичайні - не має ролі. А діти у нас - талановиті і найкращі, вірите ви в це чи ні!»