Новини з 1996 року

Масниця 2021: як зустрічають свято і що не можна робити у Сирну седмицю

pplus 05 березня 2021 08:10 271 0

Масниця 2021 — одне з найулюбленіших народних свят. Цілий тиждень ми готуємо млинці з різноманітною начинкою, зустрічаємо гостей, беремо участь у народних гуляннях, проводжаючи зиму і зустрічаючи весну.

Коли Масниця у 2021 році?

Не секрет, що дата святкування Масниці — перехідна і щороку змінюється. Але традиційно вона відзначається протягом тижня перед Великим постом.

Оскільки Великий піст у 2021 році починається 15 березня, Масниця 2021 випадає на Міжнародний жіночий день і буде тривати з 8 березня по 14 березня.

Цей тиждень іще називають Сирною седмицею — через те, що в цей період не можна вживати в їжу м'ясо, але можна і потрібно — сир та інші молочні продукти.

Масницю умовно поділяють на два періоди. З понеділка по середу триває вузька Масниця, з четверга по неділю — широка. Перші три дні тижня займаються домашніми справами, а наступні дні — веселяться.

Що не можна робити на Масницю?

Масниця — веселе свято, проте не можна забувати і про деякі обмеження.

Домашню роботу можна виконувати тільки в перші три дні — в період Вузької Масниці. З четверга по неділю всю фізичну роботу (за винятком готування) краще відкласти.

Сидіти вдома на самоті не рекомендується. Це час, коли слід від душі погуляти і повеселитися. До затворників наші предки ставилися несхвально.

Не можна відмовляти, якщо хтось хоче до вас навідатись. Приймати гостей слід у чистому будинку (встигніть усе підготувати завчасно), накривши багатий стіл. І не забувайте, що й ви також сміливо можете до когось завітати. Ходіння в гості цього тижня — одна з головних традицій свята.

Не переїдайте. Обжерливість у християнстві — гріх, тим більше напередодні Великого посту. Крім того, якщо ви плануєте поститися, то на Сирній седмиці вже варто уникати вживання м'ясних продуктів. Замінити їх можна молоком, сиром, горіхами і сухофруктами.

Трохи історії

«Основною обрядовою стравою Масниці були вареники з сиром, які вживали з маслом чи сметаною.

Пекли також гречані млинці, заправлені смальцем. Ними частували протягом усього тижня.

Досить популярними серед селян були сколотини від масла. «Нехай буде,— казали в таких випадках,— і маслянка, аби щоранку!»

Загалом Масниця вважалася жіночим святом, хоча участь у ній могли брати й чоловіки. Але вони мусили за це платити грошима чи горілкою.

У цей час широко практикувалися й погостини. Жінки, зібравшись у гурти, йшли в понеділок до корчми і відзначали «початок Масниці».

У вівторок знову сходились до шинку, влаштовували всілякі забави і сценки.

Середу називали «зноби-баби». Якихось обрядових дій, пов'язаних з цим днем, не збереглося.

Одначе в переломний чи широкий четвер жінки, зібравшись разом, піднімали тости за те, «щоб телята водились», і намагалися в цей день не прясти, «щоб масло не згіркло».

По-своєму цікаво святкували й п'ятницю. Як стверджує О. Воропай, віддавна в Україні в цей день зять мав почастувати тещу.

Щоправда, якщо хлопець оженився восени, то годилося привести до себе матір дружини на другий день Різдва — це за умови, що теща була чемною й шанованою. Якщо ж вона була сварливою і непривітною, то третього дня.

Натомість якщо весілля справляли в різдвяні м'ясниці, тоді запросини припадали на масляну п'ятницю.

Гарно спорядивши повозку, зять з великими почестями саджав тещу в сани, запросивши й інших членів її родини, й гордо віз селом.

Якщо ж він мав «на неї зуба», то вибирав баюри, щоб сани перекинулися.

За святковим столом він виголошував різноманітні побажання, переважно жартівливого характеру:

— Пийте, люди, по повній чарці, щоб у моєї тещі горло не пересихало! — натякаючи на те, що вона занадто сварлива.

Але найцікавіше відзначали останній день Масниці — Сиропусну неділю, Чорну неділю, Масне пущення. У різних регіонах були свої обряди й дійства.

Ось як це відбувалося колись на Бойківщині. Відомий дослідник цього краю Г. Дем'ян 1979 року зафіксував у селі Довгому Дрогобицького району на Львівщині такий спогад:

«Люде бавлятся, всьо п'ют, гостятся, бо завтра вже піст, вже не можна. Той піст, Великий піст буде тривати сім неділь. На сему неділю Великдень. Вже тоді всьо, піст кінчається. А на пущення забави роб'ят, що вже тоти всі ся сходять там, сусіди й роблят гостину. Вимивают завтра всю посуду від того масного: вже піст буде. Вже будут варити киселицю. Вже будут варити біб, оливки з фасолев, хто має, а хто не має, то грушки з фасолев та яблука. Пісне будут варити всьо».

На Полтавщині, як засвідчує М. Маркевич, у неділю сусіди й родичі обходили одне одного й просили прощення за образи. Вважалося, що саме в цей день має відбутися Страшний Суд, а тому годилося «помиритися з тими, хто на цьому світі». Особливо богомольні люди не виходили на вулицю, не вживали горілки і пригадували, скільки ними зароблено гріхів протягом життя.

На Слобідській Україні чоловіки не лягали спати з дружинами, «щоб вовк поросят не з'їв».

Відтак, завітавши зранку до сусіда чи родича, пропонували таку мирову:

 — Прости мені! — низько вклонившись, звертався сусід до сусіда.

 — Бог простить,— відказував господар чи господиня.

 — І вдруге прости!

 — Бог простить...

 — У втретє прости!

 — Бог простить!

Після цих діалогів, які не розповсюджувалися лише на дітей, люди цілувалися, а якщо й ні, то все ж вважали, що заподіяна перед цим кривда втрачала гріховну суть.

У такий спосіб народна звичаєва структура сприяла залагодженню різноманітних конфліктів між людьми, як кажуть зараз, розряджала стресогенну атмосферу, котра в повсякденному житті не була рідкістю. Недарма мудре народне прислів'я стверджувало: «Не вічно ж носити камінь за пазухою».

Крім того, селяни і в цей день традиційно прогнозували погоду. Вважалося:

Яка Сиропусна неділя, такий і Великдень.

Якщо сонце сходить вранці, то й ранньою видасться весна...

З різноманітними забавами та обрядами й завершувався останній день Масниці. Люди готувалися до найдовшого і, як уже мовилося, найсуворішого з усіх попередніх — Великого посту, а тому казали: «Масниця, Масниця, яка ти мала,— якби ж тебе сім неділь, а посту одна». Та що поробиш, коли, як стверджує інший крилатий афоризм: «Не завжди котові Масниця». (Василь Скуратівський „Дідух”).

 

Поділитися з друзями

Коментарі

Для того, щоб залишити коментар, вам необхідно авторизуватись

У Кременчуці нагородили учасників конкурсу художніх робіт, присвячених пожежній безпеці. ФОТОрепротаж 575 0
«Той, хто створював обличчя Кременчука»: відкрилася виставка картин Миколи Анісімова. ФОТОрепортаж 974 0
У Кременчуці нагородили воїнів-добровольців, ветеранів російсько-української війни. ФОТОрепортаж 1428 0