Новини з 1996 року

Ксенія Рай: «Некрасивих жінок не буває»

Едера Бедьо 22 жовтня 2015 15:01 3008 0

Вигадати дизайн одягу, знайти найкращі потрібні матеріали, зшити його, а потім прикрасити бісером, намистом, аксесуарами – так Ксенія Рай допомагає кожному стати стильним.

Напевно, немає таких людей, які б у дитинстві не мріяли про якусь чарівну творчу професію. Проявляються такі прагнення по-різному: малюнками на шпалерах, невтомними співами, витонченими танцювальними па, приміркою маминого взуття на підборах. Нерідко саме так люди і знаходять своє життєве покликання, від якого, якби й хотів, але нікуди не подінешся. Навіть брак грошей, відсутність змоги навчатися, обурення батьків та інші негаразди не стають значною перепоною, аби доля таки повернула саме на той шлях. Про це добре знає дизайнер та власниця ательє Ксенія Рай.

Довга дорога до мрії

Потяг до творчості у Ксенії Рай, як і в багатьох людей, чия робота пов’язана з мистецтвом, з’явився ще змалечку. Вона народилася і виросла у селі Великі Сорочинці, дуже любила малювати фарбами, аквареллю й гуашшю. Згодом, навчаючись у звичайній школі, паралельно також відвідувала художню.

- Я постійно малювала одяг для ляльок, якими, як би дивно не було, не бавилась, але обожнювала вигадувати їм різноманітні наряди, - розповідає майстриня.

Однак шити не любила. І вже у 9 класі почала бунтувати проти занять трудового навчання. У цей час хлопці починають займатися автосправою, а дівчата – вишивкою. Будучи школяркою, Ксенія спробувала це ремесло освоїти, однак не вподобала його. Вона просто не могла зрозуміти, навіщо витрачати час і сили на якісь банальні хрестики, які здавалися взагалі непотребом. Тож невдовзі пішла до директора, написала заяву і почала ходити до хлопців на автосправу. Це їй тоді здавалося більш потрібним і таким, що знадобиться. Тож, закінчивши навчання, вже мала права і могла керувати автомобілем.

Дуже мріяла, бо так наприкінці 90-х років було популярно, вступити до Київського університету ім. Поплавського (нині Київський національний університет культури і мистецтв). «У той час усі творчі люди шаленіли саме від цього навчального закладу», - згадує Ксенія Рай. Жінка також дуже хотіла здобути освіту і оволодіти фахом дизайнера одягу саме в цьому ВНЗ. Проте цій мрії, напевно, не судилося здійснитися, бо навчатися у провідному університеті країни було занадто дорого. Навіть знайшовши гроші та затягнувши всі паски, її родина побоювалась, що, провчившись рік, доведеться покинути заклад, бо «можуть підсунути протеже, а дівчинку із села залишити ні з чим». Попри крах такої мрії, треба було все одно десь вчитися.

- У мене є старша сестра, яка свого часу вирішила навчатися в Полтаві на швачку. Я ж раніше ніколи не шила. Тоді вирішила, що раз не можу здобути професію своєї мрії, буду фінансистом чи економістом… Але шити не буду. На співбесіді що тільки не робила, аби мене не взяли, проте хитрі наміри із тріском провалилися: довелося вивчитися на кравця, як і сестра. Закінчила з червоним дипломом, полюбила цю справу, чого від себе не очікувала, бо ж хотіла лише малювати одяг, а не шити його.

Трохи пізніше Ксенія Рай таки здобула другу вищу освіту за спеціальністю фінансист, але, попрацювавши на різних роботах, зрозуміла, що це все ж не для неї.

Виконувати забаганки клієнтів

До Кременчука Ксенія Рай переїхала 7 років тому, де незабаром вдалося відкрити своє ательє, клієнти потроху почали з’являтися.  Змінивши місце проживання, жінка трохи змінила і своє ім’я, тож у нашому місті її знають за псевдонімом. Цю таємницю майстриня поки що не готова відкрити. Однак це їй не заважає ось уже 15 років успішно займатися своєю улюбленою справою – пошиттям одягу і виготовленням усього, що робить образ довершеним: сумки, прикраси тощо.

- Одяг шию діткам, чоловікам, жінкам, чиї задуми та забаганки намагаюся втілити в життя. Є багато клієнтів із модельної школи, учениці якої неодноразово ставали переможницями у моєму одязі, - говорить Ксенія Рай.

Майстриня найбільше любить шити жіночі сукні. І, як стверджує дизайнерка, не важливо, чи на худорлявих клієнток, чи на повненьких – ідеальних людей немає.

- Часто трапляється, що дивимось у дзеркало і навіть струнка дівчина говорить: «Ой-ой–ой, а ось тут у мене складочка…» Але все одно немає некрасивих жінок, є неправильно одягнені. Це моя точка зору. Тож коли приходять люди, хочеться вдягти їх так, щоб вони виглядали богинями і відчували себе так.

Окрім дизайнерських порад, Ксенія Рай також активно закликає жінок надавати перевагу сукням, а не штанам, бо ніщо так не прикрашає представниць прекрасної статі, як саме цей вид одягу. Натомість здебільшого замовляють піджаки та пальта, хоча у її арсеналі втілених у життя образів є багато дивних та незвичайних замовлень. Здебільшого такі пов’язані з концертними костюмами, які й вирізняються яскравістю та масштабністю декору.

Стосовно кольорів дизайнерка радить усім обирати яскраві. Особливо молоді люди повинні бути, наче веселка, бо в 70 років навряд чи вийдеш у довгій червоній сукні. Сама ж просто не любить сірий, хоча й поєднує його часто у своїх виробах, адже він вдало компонується з іншими, наприклад з червоним чи рожевим.

Швидко, якісно і доступно

Ціни у майстерні Ксенії Рай дуже лояльні у порівнянні з іншими ательє, що можна легко перевірити. Утім, як стверджує жінка, у кожного свій рівень достатку, а від того і можливостей.

- Коли відкривала ательє, була мрія заснувати мережу таких закладів, адже багато людей приїжджають і з Глобиного, і з Хорола, і з Миргорода. Це свідчить про те, що таких майстрів і відповідних послуг у деяких населених пунктах справді бракує. Поки що мені на заваді стає брак коштів, - говорить Ксенія Рай.

Швидко, якісно і доступно – під таким гаслом працює майстриня, яка водночас зазначає, що всіх грошей усе одно не заробиш, тож навіщо виставляти захмарні рахунки клієнтам.

«Треба йти назустріч людям, які не можуть собі дозволити придбати дорогі речі», - запевняє дизайнерка. Так пошити звичайну сукню, хоча, звісно, вони бувають різними, і від того залежить ціна, можна за 350 грн., а в інших ательє за такі ж моделі можна викласти і до 3000 грн.

- Минулими роками було вигідніше шити, але не так давно текстиль здорожчав удвічі, тож і вартість виробів приблизно зрівнялася з магазинними. Але ж таки у персональному одязі є купа переваг. По-перше, такий елемент гардеробу є лише в тебе, тож не відчуваєш себе, «ніби з інкубатора». По-друге, так ти можеш реалізувати свої задуми, - розповідає Ксенія Рай.

Аби знайти саме свій стиль, який хочеться чи то змінити повністю, чи то підкорегувати, жінка радить звертатися до спеціалістів, таких, як вона, адже дизайнери для цього і є.

Повернення до вишивки

Одного разу відвідуючи Сорочинський ярмарок, Ксенія Рай побачила дуже гарну картину, вишиту бісером. На ній було зображене Святе сімейство. Відірвати очей від цього полотна неможливо було. Тоді майстриня зацікавилася цим ремеслом і ось уже 5 років поспіль освоює його. Вона й раніше намагалася щось вишивати, але картини – це зовсім інша справа. Тож незабаром жінка купила першу заготовку і почала творити. На першій картині, вишитій бісером рукою Ксенії, була зображена червона троянда, яку швидко і купили. Такі вироби коштують від 200 грн., а ціна залежить від масштабності роботи.

- Вишиваю щодня. Не буває вечора, коли б не пришила хоча б якусь намистину. Найбільшу картину розміром 70х40 см - «Тайна вечеря» подарувала одній із церков Західної України, звідки родом мої батьки, - згадує Ксенія Рай.

Коли майстриня тільки починала займатися вишивкою бісером, то робила багато помилок, у виправленні яких відеоуроки навіть не допомагали. Тож лише на власному досвіді вдалося досягти майстерності. Тепер жінка сама навчає цій справі, проводячи майстер-класи. До неї охоче ходять і дівчата, і хлопці, які є особливою гордістю майстрині.    

Далекоглядні плани та мрії

Побувавши на багатьох виставках хенд-мейдерів, Ксенія Рай захопилася ідеєю створення спільноти майстринь у Кременчуці. Багатьом людям на заваді стають безліч обмежень, аби показати свої вироби і донести їх до людей. Ксенія мріє орендувати якесь приміщення, зібрати людей, які вміють робити щось цікаве та незвичайне, займатися творчістю.

- Нехай це було б не за гроші. Люди б отримали змогу реалізувати себе, знайомитися з іншими, знайти однодумців. Таким чином ми б іще змогли передати своїм дітям чи й онукам ті давні ремесла, якими досконало володіли наші пращури. У такій формі це можна було б зробити, аби підлітки захопилися, адже школа не завжди може цьому сприяти. Так ми, майстрині Кременчука, могли б об’єднатися і задовольняти потребу у творчості бажаючих, яких, до речі, досить багато. Звісно, дуже багато шкіл із макіяжу, створення квітів, зачісок, але це все занадто дорого. От було б дуже добре створити організацію, яка б проводила таку свою діяльність безкоштовно, заради людей, - мріє Ксенія Рай.

Теги: Життя КременчукаЛюди КременчукаКультура Кременчука

Поділитися з друзями

Коментарі

Для того, щоб залишити коментар, вам необхідно авторизуватись

У Кременчуці нагородили учасників конкурсу художніх робіт, присвячених пожежній безпеці. ФОТОрепротаж 575 0
«Той, хто створював обличчя Кременчука»: відкрилася виставка картин Миколи Анісімова. ФОТОрепортаж 974 0
У Кременчуці нагородили воїнів-добровольців, ветеранів російсько-української війни. ФОТОрепортаж 1428 0