Крик душі. Кременчужани у відчаї через карантин і відсутність можливості працювати!

Карантин у Кременчуці через розповсюдження у світі такого небезпечного вірусу як COVID-19 змусив усіх зупинитися. Місто, за винятком деяких районів, огорнула порожнеча.

Порожні садочки та школи, напівпорожні вулиці й парки. Цей вірус обмежив права більшості громадян, точніше вірус, як каталізатор, підштовхнув владу це зробити.

Вірус - це страшно і з цим усі згодні.

Але. Залишитися без коштів в орендованій квартирі з маленькою дитиною страшно також, і ніхто, на жаль, не подумав про таких містян. Про тих, хто, вибачте, не встиг назбирати собі сотні тисяч гривень чи взагалі мільйон на так званий чорний день.

Ніхто в Кременчуці та й взагалі в Україні не подумав про тих, хто втратив роботу через карантин, у кого наразі немає навіть тієї горезвісної гречки чи іншої крупи. Запаси в кременчужан закінчаться в будь-якому разі, й тоді їхня самоізоляція стане ще більш нестерпною, тим більше, коли вони знають, що це ще не кінець.  

Всі мають знати, що у 60 відсотків жителів нашого міста коштів вистачить тільки на чотири тижні карантину і лише у 6-ти відсотків - на карантин довжиною в півроку і більше. 

Що робити тим, в кого на довге сидіння вдома грошей немає?

Що взагалі можна казати про захищеність населення, коли влада годує пенсіонерів обіцянками про 1 000 гривень допомоги на час коронавірусу?