Кременчуцька історія з дитячим будинком завершилася дітьми без житла. Де жити Ростиславу? Фото

Це відома кременчуцька історія про дитячий будинок сімейного типу, який заснувала міська влада в особі мера Володимира Глухова в 2006 році й  вихователем якого взялася бути Ганна Кондрик. У цьому дитячому будинку, який розташовувався у п'ятикімнатній квартирі в Крюкові, Ганна Кондрик виховувала 13 дітей: свою доньку, двох усиновлених та ще 11  дітей, взятих на виховання. 

Завершилося ж сьогодні все тим, що пані Ганна, у якої діагностовано важку хворобу, перебуває зараз за кордоном на лікуванні. Тримаємо кулаки за неї, аби все закінчилося благополучно. 

Але двоє її усиновлених дітей – 21-річний Ростислав та 13-річна  Євгенія, залишилися без квартири. Про це на засіданні кременчуцького міського виконавчого комітету сьогодні повідомила громадський активіст-правозахисник Ніна Дашко.

Також вона розповіла, як цей дитячий будинок у квартирі на Набережній лейтенанта Дніпрова створювали, і як тодішні та нинішні чиновники, у тому числі і наш мер Малецький, з дітьми фотографувалися.

Але це було. А нині ж – справи такі.

Прийомної матері немає в Україні, вона хвора. А діти з прийомної родини – є. Один із них, Ростислав, минулого тижня повернуся з лав ЗСУ, але жити йому ніде.

Їхня колишня квартира – опечатана, бо в 2015 році цей дитячий будинок сімейного типу офіційно закрито.

Звідси й тема виступу правозахисника Ніни Дашко: як фотографуватися з дітьми, то від бажаючих чиновників не відбитися. А як допомогти дітям – то нікому.

Міський голова Кременчука Віталій Малецький пообіцяв, що квартирне управління безквартирному Ростиславу допоможе. Й певно, що так і буде, й Ростислав на вокзалі не житиме. А от як допомогти іншим одинадцятьом дітям, яких спеціально для чиновників збирали в цей, колись показовий, дитячий будинок сімейного типу. І що ми маємо їм сказати ?