Новини з 1996 року

Кременчуцькі священники Московського та Київського патріархатів про автокефалію. Вражені звісткою

Олександр Курилов 24 квітня 2018 16:30 693 0

У Московському патріархаті вражені звісткою

Автокефалія для об’єднаних українських  церков, над наданням якої сьогодні міркують у Вселенському Православному патріархаті, змушує вже кременчуцьких священиків Московського патріархату шукати відповідь, ким вони будуть при Єдиній Українській православній церкві й чи допоможе це в подальшому просуванні православ’я в Україні й Кременчуці теж.

Це соціальні мережі – Фейсбук, яким користуються наші священики, й повідомлення відомого кременчуцького (крюківського)  церковного  діяча – архімандрита Авакума (В’ячеслава Давиденка) про те, що Президент України Петро Порошенко розповів предстоятелю УПЦ МП Онуфрію про майбутнє об’єднання.

І з того, як коментують, – ніхто з читачів кременчуцького представника Московського патріархату проти об’єднання не висловлюється, однак усі чекають, що цей  процес навіть після отримання автокефалії простим не буде.

Тож читач Joseph Kiperman говорить так: «Шкода людей, вони стільки чекали цієї події, що готові повірити в щирість політиків... Отримання автокефалії від Константинопольського Патріарха - це процес, початок якого - об'єднання Церкви в Україні. І якщо при всій проблематичності фігури Філарета УПЦ КП все ж готова домовлятися, то УПЦ МП в особі Онуфрія повністю залежить від Москви, тому буде морочити голову і всіляко затягувати процес.

Натомість ієрей Ігор Бурдейний зазначає, що від Москви УПЦ ніяк не залежить. Це суто внутрішнє питання. Якщо Собор прийме рішення автокефалії, РПЦ констатує тільки факт. І рішення МП взагалі ніякого значення не має.

Підсумок же можна підвести зауваженням користувачки АrIna ArIna, яка каже: "Нам дано шанс. І з Божою допомогою, може, вийде у людей об'єднатися".

А підсумок же всього такий:  Константинопольський  Вселенський  Патріарх не буде надавати автокефалію  й у Вселенській Православній церкві все вирішили простіше  - Єдиній Українській православній церкві автокефалію, яка в неї була, відновлять, а не нададуть. І для такого відновлення не потрібен Томос, який приймається на православних соборах. Ніякі папери для відновлення потрібні не будуть.

Про що міркують у Київському патріархаті

А відповідний коментар на цю тему оприлюднив не менш відомий кременчуцький священик УПЦ КП  Анатолій Куліш:

«Вирішив і я написати декілька своїх думок стосовно тих подій, які зараз відбуваються у релігійному житті України. Купа матеріалу, купа думок, купа фраз та емоцій... Проте саме це вимальовує картинку, яку бачать усі - як прихильники цієї подій, так і противники. Що побачив я?
По-перше, печально, що не всі українці здатні адекватно мислити. Чи мене це здивувало? На жаль, ні. За чотири роки явної війни на сході України я вже звик до того, що багато в нас сліпих і глухих, а відтак скалічених духовно й душевно.

Якщо тебе б'ють у писок, а ти кидаєшся з обіймами на цю людину і продовжуєш називати його братом, при цьому отримуючи нову порцію побоїв, - ти просто ідіот (наперед прошу вибачення, проте хочеться зараз написати не лише як священик, але і як громадянин своєї країни; "особо одарьонним" читачам моїх дописів хочу наголосити: мої думки - це не офіційна позиція Церкви)! А у нас таких, на жаль, досі багато…
Ми настільки зациклилися на "визнанні" чи "не визнанні", що починаємо роздувати увесь цей незрозумілий "кіпіш". Знаєте, що таке Томос? Це папірець. Не більше. Чи стане від цього більше людей конкретно в моєму храмі? Ні. Для цього треба праця священика+усвідомлення самих людей. При всій моїй повазі до Всесвятійшого патріарха Варфоломія - не приїде він у Кременчук і не приведе в храм 20 чи 30 людей.

Ті, які, не зважаючи на те, що пишуть, про що говорять, що відкривають на загал, продовжують ходити в РПЦвУ (УПЦ МП) і будуть туди ходити. Вони звикли називати чорне білим, а біле чорним. Природа в цих людей така. І молитися за них треба, як за тих, які заблукали. А ті, які здатні мислити тверезо і не називають свиню кішкою, а бачать, що це свиня, - ті й далі ходитимуть в УКРАЇНСЬКУ Церкву!

Хоча на арені світового православ'я Томос таки має вагу: А) в Україні буде офіційно підтверджена УКРАЇНСЬКА Церква (зараз її немає; так зване УПЦ МП - це частина РПЦ, її так і сприймають у православному світі); Б) Росія втратить свої позиції як "найбільша православна Церква у світі" (тобто всі її претензії на "Рассєя - трєтій Рім" закінчаться елементарним "пшиком", говорячи мовою кліриків цієї Церкви)…).
По-четверте, Всесвятійший патріарх Варфоломій зараз має унікальний шанс "розмазати" амбіції свого колеги - очільника РПЦ Кіріла в утвердженні "Рускава міра" у всьому світі (от тут чомусь згадую комуняк, які також кричали, що вся планета буде співати "Інтернаціонал").

Зважаючи на те, як тиснуть Росію на світовій політичній арені, саме Фанар може дати фінальний удар "під дих" (стосунки Церква-влада в РФ секретом не є ні для кого). Таким чином патріарх Варфоломій стане далеко не останньою персоною на світовій арені (давайте не кривити душею - якби не було такого обговорення українського Церковного питання, то не так багато й часто згадували б зараз Вселенського патріарха не лише в українських ЗМІ).
По-п'яте, пішли чутки про те, що може паралельно з Українською бути визнана і Македонська православна Церква. І я не здивуюся, якщо так воно й станеться. Навіщо це Фанару - досліджуйте саменькі історію цієї Церкви і потім перечитайте "по-четверте" цього допису.
Ну і, по-шосте, наука для кожного з нас.

У нас є вибір: робити добро і бути хорошою людиною чи накликати на себе прокльони з боку своїх сусідів та знайомих.

Зараз поясню. Міг патріарх Кіріл стати другом для України, її народу та її Церкви? Звісно, міг.

Останній шанс був у нього на початку грудня минулого року (коли Святійший патріарх Філарет направив листа до синоду РПЦ). Міг Кіріл тоді почати процес автокефалії УКРАЇНСЬКОЇ православної Церкви (не як частини РПЦ, а реально самостійної, помісної, незалежної у складі православних Церков Вселенського православ'я)? Міг.

І тоді б міг приїжджати в Київ, стояти під час Богослужіння за одним престолом з патріархом Київським і бути почесним гостем у нашій країні. Чому цього не зробив?

Бо амбіції, злість, обмеженість затьмарили християнську любов та справедливість у голові та серці цього чоловіка.

А тепер ми просто йдемо історичним шляхом до здобуття визнання на світовому православному рівні. Наскільки ще довгим буде цей шлях - покаже час. Диявол не спить - про це треба пам'ятати. І пам'ятати про те, що саме кожен із нас складає оцю УКРАЇНСЬКУ православну Церкву. І головне - це усвідомлення у наших головах та віра в наших серцях!!!
Молимося, возлюблені, і дякуймо Господеві за все!»

 

Поділитися з друзями

Коментарі

Для того, щоб залишити коментар, вам необхідно авторизуватись