Новини з 1996 року

Кременчук попрощався з Героєм АТО Антоном Бутиріним

Юлія Билина 31 серпня 2016 14:19 496 0

31 серпня на рідну землю повернувся 36-річний сержант Збройних Сил України Антон Бутирін, що загинув в Іловайському котлі два роки тому.

«Якщо хтось і є Героєм, то це – Антон Бутирін, надзвичайно мужня, смілива, чесна, відкрита людина, – говорить Олександр Кравченко, медик 92-ї окремої механізованої бригади Збройних Сил України, що служив із Антоном разом. – Ми з ним були в  одному бою, коли наша колона йшла на деблокування Іловайського котла. 280 осіб Генштаб кинув проти  13 чи 16 тисяч російських окупантів. Нас завели в пастку. І всю ніч поливали «Градами» й мінами. Офіцери підло розбіглися. Людей дуже багато загинуло…» Кременчужанин загинув від артилерійського обстрілу приблизно о 4 ранку 28 серпня 2014 р. поміж селами Новозар'ївка та Войкове. Разом із Антоном Бутиріним загинули кременчужани Андрій Деребченко та Олександр Карпенко.

«Коли ми туди йшли, заповнювали анкети, чи є зв’язки на окупованих територіях, у Росії, - розповідає військовий фельдшер О.Кравченко. – І я тільки потім дізнався, що це йшло від когось із командування для того, щоб спаплюжити правду, що, мовляв, Антон мав рідних у РФ, то, може, туди утік. Я знав,  що це не може бути правдою. Антон пішов добровольцем захищати рідну землю. Такі, як він, не тікають… Два роки й чотири дні тривали пошуки.  Слава Богу, тепер він повернувся на рідну землю…»

Попрощатися з нашим захисником прийшло багато ветеранів АТО, а також його земляки, сусіди з Раківки, де хлопець виріс, його учителі, друзі дитинства. «Жили в одному дворі, в один садочок ходили, а потім і в школу, – пригадує Олександр Хмельницький. – Потім на велоспорт ходили. Пам’ятаю, якось спускалися з Деївки, упав із велосипеда, все літо змушений був проходити в гіпсі… Дуже порядний хлопець був, нікому нічого поганого не робив. Справжній друг, веселий хлопець… Дуже хвилювалися, коли дізналися, що безвісти зник. Довго ніякої звістки не було… Важка втрата. З нашого класу це перший хлопець загинув».

Прощання відбувалося в Міському Палаці культури. Тіло Антона Бутиріна виносили під звуки траурної пісні «Плине кача». Люди стояли на колінах і плакали…  Відспівував загиблого захисника отець Юрій, священик Свято-Миколаївського собору Української православної церкви Київського патріархату.
«Знала Антона змалечку, він був дуже розумною дитиною, таким уважним,  інтелігентним, у 1 класі вірші читав по 5-6 куплетів, – пригадує перша вчителька зі школи №9 Людмила Василівна, витираючи сльози. – Дітям я задавала вивчити для виступу на лінійці по 4 рядочки вірша, а Антон міг прочитати напам’ять усю казку «Муха-цокотуха», багато знав віршів К.Чуковського, Агнії Барто, звісно, дитячих поетів. Його бабуся, Царство Небесне, шалі плела, то коли було холодно, накидав  мені шаль на плечі… Маленький, худенький був… дуже хорошою дитиною. Вони жили навпроти зупинки, він проводжав мене завжди зі школи. Запам’ятала: у них фіалки були красиві на вікні. То він забіжить додому, визирне у вікно і махає мені… Світла була людина, надзвичайно світла… Боляче дуже…» Людмила Василівна говорить: і раніше з дітьми намагалися допомагати бійцям – і малюнки малювали, й шкарпетки в'язали, й допомогу збирали, а зараз обов’язково цю роботу продовжать. На 1 вересня вона запросила на урок побратима Антона, що пройшов Іловайськ…
Перепоховали Антона Бутиріна на Алеї Героїв АТО Свіштовського кладовища, що на Молодіжному.

Як відомо, старший навідник  ротно-тактичної групи 92-ї окремої механізованої бригади Антон Бутирін раніше був похований у Запоріжжі як невідомий солдат, змогли його впізнати за тестом ДНК.

Фото Анни Чапали

Теги: 3089

Поділитися з друзями

Коментарі

Для того, щоб залишити коментар, вам необхідно авторизуватись