Новини з 1996 року

Кременчужани віддають половину свого прибутку за «безкоштовні» держпослуги

Ксенія Омельченко 01 січня 2019 09:30 1111 1

Українці принципово не розуміють, що все, що відбувається в країні, насправді відбувається за їхній рахунок. Вони платять за освіту та медицину, оплачують армію, роботу поліції й не тільки. Про це говорили в Києві на презентації проекту Case-Ukraine «Рахунки від держави», пише VoxUkraine.

Під час заходу виконавчий директор Центру соціальних досліджень Case-Україна Дмитро Боярчук розповів, чому громадянам важливо розуміти свою роль у наповненні держбюджету та скільки податків сплачує середній українець.

За його словами, людям потрібно пояснювати, що гроші в бюджеті — їхні, прищепляти почуття власності щодо державних фінансів: через це ми навіть кажемо не «державний бюджет», а «громадські гроші».

Щоразу, заходячи в магазин, українець не лише купує товар, але й віддає гроші державі на послуги.

Загалом за «безкоштовні» державні послуги українці сплачують до 50% свого доходу. Тож фактично безкоштовних послуг як таких немає.

Усе, що робить держава, вже оплачено з податків громадян, і саме вони є головними спонсорами державних установ.

Наприклад, кременчужанин отримує зарплату 7 000 гривень. Працедавець сплачує за нього 22% Єдиного соціального внеску в Пенсійний фонд та 18% податків на доходи, а також 1,5% військового збору.

Решту податків кременчужани сплачують непомітно для себе: 20% ПДВ у магазинах, акцизи на заправках та при купівлі алкоголю чи тютюнових виробів.

Податки від населення складають 72%, або 3/4 доходів українського бюджету:  

 


http://cost.ua/

 

Із кожної заробленої тисячі працівник сплачує близько 500 гривень податків. Отже, половина доходів кожного українця йде на утримання держави.

Ці гроші розподіляються так:

 


http://cost.ua/

 

Отже, при зарплаті 7000 гривень на місяць за рік кременчужанин сплачує більш ніж 63 700 гривень податків у державний бюджет.

За словами Дмитра Боярчука, дуже часто можна почути, що Україна є європейською країною за рівнем сплати податків, адже вони складають близько 45% від нашого ВВП. Тобто ми начебто опиняємося між Швецією та Німеччиною і, дивлячись на цей рейтинг, говоримо, що вже є європейською країною.

Але проблема полягає ось у чому: те, що ми платимо, не відповідає якості послуг, які ми отримуємо.

І якщо накласти на наші виплати якість отриманих від держави послуг, ми опинимося в рейтингу на набагато нижчих позиціях.  

Тому дуже важливо дати людям зрозуміти, що вони не просто проходять повз державу дорогою з роботи додому та навпаки, а є повноправними громадянами цієї держави.

Але права — це лише інструмент. Потрібне розуміння та вміння боротися за ці права. В Європі головна цінність — це життя людини. А в нас, на жаль, досі вважається, що держава та  група мають право домінувати над людиною.

Щоб вирішити цю проблему, людина має зрозуміти, що вона вже оплатила безкоштовну медицину, освіту та решту «безкоштовних» послуг. 

Держава не дарує ці послуги людині — людина сама є головним спонсором держави.

 

 

Поділитися з друзями

Коментарі

Для того, щоб залишити коментар, вам необхідно авторизуватись

Саша Виноградов 02.02.2019 13:52

Родиться в хороших условиях хочешь - плати ... И пошло -поехало.Полетело - поплыло. Я своим детям сказал чтобы этой стране налогов не платили . Простите меня за это.Моих прабабушек и прадедушек раскулачили или развели на корову и коня и земельный надел. Моих бабушек кинули на машину и дом или квартиру на земельный пай . Моих родителей кинули на вклады обоих. Потом платно - бесплатно вылечили ( вернее продлили жизнь ).Меня кинули когда обещали после обучения на работу взять. И детей моих тоже кинули... За что платить. Тут хотя-бы свое не потерять.