Новини з 1996 року

Кременчужанам презентували енциклопедію про образотворче і декоративне мистецтво Полтавщини

Ксенія Омельченко 12 травня 2017 14:22 490 0

Учора, 11 травня, у відділі мистецтва ЦМБ ім. М.Горького відбулася артзустріч з полтавським мистецтвознавцем, музейником Віталієм Ханком. 

Як неодноразово зазначив Віталій Миколайович, він - нащадок козацького роду. Свій творчий шлях мистецтвознавець розпочав ще у 1954 році, змаймаючись малюванням. І вже через кілька років він знайшов у батька гроші ще часів УНР. Саме з того часу Віталій Ханко зрозумів, що, окрім офіційної історії, є ще одна - історія України, історія УНР.

Так у колекції музейника з'явилися журнал "Піонер" з великою статтею, купа альбомів, книжок, які коштували досить дорого навіть у ті часи. Наприклад, та ж монографія Рєпіна коштувала 25 карбованців при зарплаті 100 карбованців. Та батьки бачили захоплення й потенціал  сина й продовжували купувати для нього справжні цікаві й солідні видання. Вже до 10 класу у домашній бібліотеці майбутнього Заслуженого працівника культури України було майже 5000 видань.

У 1962 році, після завершення навчання у Миргородському керамічному технікумі ім. М.Гоголя, Віталій Ханко припиняє малювати, звертаючи усю свою увагу на науку. Видання "Історії живопису" Карла Вьормана заполонили серце юнака та спонукали знайти свій шлях до вивчення мистецтва.

За його словами, найлегшим для вивчення стало малярство, а далі, збільшуючи рівень складності, він розпочинав вивчення скульптури, графіки й архітектури. Віталій Миколайович витратив півроку, аби вивчити всі терміни архітектури, якими потрібно було володіти досконало. Складність вивчення полягала й у тому, що треба було знайти глибоке розуміння цього виду мистецтва. 

- Архітектура. Це ж не тільки зовнішній образ, це й, відповідно, внутрішній простір, який ділиться. Це було складно. Але це я все вивчив, і після 4 курсу поїхав до Києва. А там такий будинок у єпархіальному стилі, стеля низька. Я одразу зрозумів, що таке не годиться. Тоді я вирушив у Ленінград (Санкт-Петербург).

З великим багажем знань з історії мистецтва Віталій Ханко майже без перешкод вступив до Інституту малярства, скульптури та архітектури ім. І.Ю.Рєпіна. Основою його творчої роботи стало панормане дослідження, аби охопити всю архітектуру, монументальне мистецтво, орнаментальне та образотворче мистецтво.

Тоді ж почало проявлятися і надзвичайне захоплення монументальними храмами 16-18 ст. в Україні. Подорожуючи усією нашою країною на четвертому курсі Ленінградського інституту, він дивувся, як мало літератури про вітчизняну архітектуру тих часів і як багато було створено прекрасного навіть у невеличких містах та селах Чернігівської та Полтавської областей.

Мистецтвознавець усе більше поринав у творчість місцевих майстрів, і, незаважаючи на те, що сам він з Полтави, до мистецького розвитку цього міста Віталій Ханко ставиться скептично. Якщо у Кременчуці жив і творив відомий український різьбяр по дереву Валентин Нагнибіда, то в Полтаві не було нікого подібного. Це було місто, яке заполонив соцреалізм.

Так, завдяки скрупульозному збору матеріалу (тривалої роботи в архівах, музеях, бібліотеках, перевірок й уточнення фактів у компетентних органах, включаючи РАЦСи) в науковому доробку дослідника мистецтва  Віталія Ханка  з’явилися книги «Миргородський державний керамічний технікум ім. М. В. Гоголя», «Словник митців Полтавщини», «Миргородський мистецький словник», «Полтавщина: плин мистецтва, діячі», «Мистецтвознавча думка на Полтавщині», альбом про різьбяра М. Коргуна та низка інших видань.
 

Вінець такої величезної роботи історика можна побачити у науково-видавничому проекті "ПОЛТАВІКА", а саме у 9 томі цієї енциклопедії.

Том, який складається з 2 книг (кожна по 800 сторінок), комплексно висвітлює питання живопису, скульптури, графіки, декоративного і фотомистецтва. Багато статей уводять у науковий обіг раніше невідомі чи мало досліджені пам’ятки і нові фактичні дані; ряд статей присвячено питанням, які раніше не одержували оцінок у радянській науці або свідомо фальшувалися чи замовчувалися.

Коло імен художників, включених до видання, – широке і різноманітне. Це митці, які народилися на Полтавщині, незалежно від того, де жили і працювали. Так, із подивом у другій книзі "ПОЛТАВІКИ" довідку про себе знайшов відомий сучасний кременчуцький художник Олексій Рубанов. 

На зустрічі були присутні майже всі художники нашого міста. Подякувала за таку велику роботу Людмила Король, яка є науковим працівником Кременчуцького краєзнавчого музею.

- У нас є примірник цієї енциклопедії. Це, дійсно, солідне та серйозне видання. І ми пишаємося тим, що там дуже багато імен наших художників та майстрів декоративно-ужиткового мистецтва, які й сьогодні живуть у нашому місті. І своїми неповторними роботами створюють мистецький образ нашого міста, - зазначила Людмила Іванівна.

Наступною виступила й відома кременчуцька художниця Інна Моісеєнко. За її словами, дуже важливо, що зараз створюються такі видання. Художницю потішило, що на цю зустріч прийшло так багато людей. Бо хоч всі й кажуть, що цікавляться мистецтвом, але на відкриттях виставок зазвичай мало людей. 50-60 чоловік - це дуже мало для Кременчука з населенням понад 230 тис. Але ті, хто завжди відвідують подібні заходи, кого цікавить культурний розвиток регіону, однозначно оцінять 9-й том "ПОЛТАВІКИ". 




Вітальну промову запросили сказати й Лілію Корідзе, дружину відомого художника Шалви Корідзе, який жив і творив у Кременчуці. За словами Віталія Ханка, її слід також залишився в енциклопедії, адже велику частину довідкових матеріалів було отримано саме від неї.

І дійсно, усі сім персональних виставок Корідзе було влаштовано посмертно силами його дружини, якій вдалося зберегти колекцію робіт повністю.

Наклад енциклопедії невеликий, до того ж більшість примірників було розіслано по бібліотеках та музеях. Але, як зазначив Віталій Миколайович, придбати книги таки можна. Один з його знайомих зробив ще кілька примірників такої майже колекційної енциклопедії.

Єдине питання - ціна. За один том треба заплатити майже тисячу гривень. Та чи є такі гроші в населення, яке справді цікавиться мистецтвом, покаже час. Так само невідомо й те, коли з'являться інші томи "ПОЛТАВІКИ". За попередніми даними, усі видання будуть віддруковані не раніше 2020 року.

Невелику перерву в презентації провели студенти Кременчуцького педколеджу ім. А. Макаренка, а саме учасники народного театру "Арлекін". А після презентації книг присутні мали змогу переглянути видання, поспілкуватися особисто як із самим істориком мистецтва Полтавщини, так і з іншими митцями Полтавщини.


 

Поділитися з друзями

Коментарі

Для того, щоб залишити коментар, вам необхідно авторизуватись