Новини з 1996 року

Кого бояться кременчужани в Міському парку? За ким встановлять відеоспостереження - за директором?

Марина Баніт 13 вересня 2017 16:45 2945 0

Кого бояться у парку кременчужани?

У Кременчуці велика радість: у парку "Міський сад" уже встановлюють камери відеоспостереження!

Чому така радість? Тому що тепер можна буде хоч якось доводити дії порушників у парку та апелювати відеодоказами в суді. В якому суді? Про яких порушників ідеться?

Мова, звичайно, як про пересічних мешканців міста, які інколи тишком-нишком пиво попивають або собак відпускають напаскудити на газон, або про тих, хто за відсутності водопостачання вдома ходить купатися на озеро.

 Але навіть не про цих порушників мова, від яких треба захищатися. Виявляється, кременчужани вже бояться горезвісного директора цього парку через низку подій, які він сам і висвітлював.

У ході обговорення теми правильної організації території Міського саду, тобто про різних тварин, які житимуть прямо посеред парку, мова зайшла й про директора. Наразі в парку вже є свині, які, попри свою милість, ще й смердять, і цей запах дуже стійкий і розноситься по території.

Так користувач Оля Гамелуш-Минчук у ході діалогу написала:

- Может, без телят лучше и свиней? ))

На що Алла Заможська відповіла: 

- Да вообще там надо без «очильныкив» парка. Я там не была. Но идти с ребенком боюсь. У меня вообще такое впечатление пока, что парк не для людей. И не для детей. А для «эго»...

Чому ж поважна в суспільстві активістка і волонтер, навіть не бувши у парку, боїться туди йти? Тому що відео, викладені в інтернеті, гучно розповідають про події, що кояться в Міському саду.

А річ у тім, що поки всі працівники парку працюють, директор займається своїм хобі.

Виявляється, він у душі відеоблогер. Тож, займаючись у робочий час блогерством, він уже, неодноразово полюючи з відеокамерою на порушників закону, умудрився сам порушити закон.

І сміх і гріх – директор парку власноруч зафільмував свою жахливу поведінку в робочий час та сам виклав відео в інтернет, вихваляючись своїми досягненнями.

Як усе почалося?

Спочатку блогер завів сторінку на Youtube, де викладав, без сумніву, якісні ролики з життя парку. Далі там же була створена сторінка «Виталий Дедюрин». А згодом уже перевага для розповсюдження відеороликів віддавалася сторінці автора у ФБ.

Отже, там відео і про те, який красивий Міський сад, що облаштований за кошти бюджету міста, за рахунок кременчужан. Є відео про життя тварин, яких поселили на озеро, – це лебеді, риби, черепахи, качки.

Безперечно, відео блогера були оцінені, адже він знімав красивих живих істот. Але директору парку цього здалося замало і він сам почав з’являтися у відео. Так мешканці міста заочно змогли познайомитися з очільником саду, який почав просити когось познімати його. Відео про те, як він годує лебедів з рук, набуло популярності, і він почав ще частіше просити когось (мабуть, колег) зняти саме його.

Далі директору для сюжету не вистачало видовищ. Отже він почав викладати відео, як люди сиділи мирно і пили слабоалкогольні напої. Після зауважень директора парку люди йшли геть. Інколи він викликав поліцію і патрульні поліцейські теж потрапляли на ТV.  Цікаво, що патрульні були дуже розгублені. Директор же поводився так, наче впіймав розвідників з країни агресора.

Також він без дозволу батьків знімав неповнолітніх та викладав їх у інтернеті без письмової та навіть усної згоди, але про це згодом.

Що приносить популярність блогеру?

На превелике щастя блогера, одному кременчужанину прийшло в голову залізти покупатися в озеро, через що його ледь не потопив лебідь Гриша. Це принесло неабияку славу блогеру – сюжет показали на всіх українських каналах. Директор це розцінив як свій успіх.

Далі директор парку виставляв свої пости про те, що він втомився прибирати екскременти, і фото зі знахідкою оприлюднив. По парку гуляють багато безпритульних собак. Але директор зняв відео про окремих кременчужан, власників собак, і виставив їх винними у даній «купі».

Іншим жінкам, які пили якийсь напій з пляшки, прикритої від всебічного огляду, а поруч з ними були діти, блогер заявляв, що вони нікудишні мами. Відео з цими жінками та діточками було оприлюднено.

Було й відео про те, як дуже старенький дідусь прийшов зранку половити рибу, за що був сприйнятий як агент від ЗМІ і з тріском вигнаний з саду.

Директор парку, розкручуючи свої  блогерські сторінки, мабуть, помітив, що чим більше він ганьбить кременчужан, показує екскременти, називає мешканців непристойними словами, соромить, тим більше його сторінки обговорюють і тим більший він молодець.

Тож видовища було замало – він забажав крові.

Вирішальним був злісний напад директора парку на відвідувача Міського саду.

Певно, чоловік з онуком не побачили вивіску, яка десь на вході попереджає про те, що не можна рибалити в ставку. Чоловік закинув вудочку і показував малому, якому на вигляд 4-5  років, як треба рибалити.

Відео того, як пан директор напав на цього «горе-рибалку», викликало резонанс у суспільстві. Директор передав відеокамеру своєму колезі і, розправивши свої доволі широкі плечі, попрямував до дідуся. Вхопивши вудочку в одну руку, іншою директор вхопив дідуся за обличчя і змушував дивитися на себе.

Далі він на очах у маленького хлопчика пояснив дідусю, що якби не мала дитина, то він би інакше вчинив з рибалкою. Далі цю вудочку директор демонстративно ламав на частини. Хлопчик настільки був вражений, що підходив і вдивлявся, що відбувається, чому якийсь дядько ламає вудочку його дідуся? Далі директор викликав поліцію і зафільмував те, як переляканий чоловік просив вибачення. Пізніше він виклав ще одне відео, де цього ж дідуся знову змусив ще раз визнати свою провину.

Свою власну провину директор так і не визнав публічно!

У суспільстві усі ці події викликали різні думки, але всі вони зводяться до одного - порушники завжди були, є і будуть, їх ніхто не виправдовує. Але на них є поліція, суд, прокуратура. Але як не крути - посадова особа, директор комунального закладу почав виходити за рамки своїх повноважень.

Щось не віриться, що в посадових обов’язках директора парку є такі пункти як «вишибала», псування майна кременчужан, залякування, створення дошки ганьби тощо…

Варто додати, що на роботі не можна займатися й хобі. Також комунальний працівник не має права паплюжити кременчужан. Якщо зйомка робиться ДИРЕКТОРОМ КОМУНАЛЬНОГО закладу в робочий час, він є посадовою особою і повинен діяти в рамках посадових обов’язків, тим більше думаючи про свою поведінку та правомірність оприлюднення відео.

До речі, сам директор парку на своїй сторінці публікує й фотографії журналістів, які висвітлюють думку кременчужан про події в парку.  Він використав увесь свій словниковий запас в огидній формі лише за те, що про його діяння пишуть. Але в Кременчуці ніхто з журналістів на дану особу не ображається, на таких – не можна.

Читайте з цього приводу: Про бізнес: Хто відбирає діточок у лебедя Гриші? Скільки коштують на ринку тварини з Міського саду?

Трішки - про відеозйомку

Є два поняття – відеозйомка (фото чи запис на будь-який носій), а є фіксація злочину. Для першого у разі фіксування особистого життя окремої особи або групи осіб потрібна обов’язкова згода. Не потрібна згода при відеозйомці на масових, публічних заходах та просто неба публічних подіях. Також людина має право на фіксацію злочину без згоди особи, яку знімає. Публікувати на загал останні відео можна у випадку, якщо події мають суспільний інтерес, розповідають про національну безпеку тощо.

Також законом передбачено, що публікація відеозйомки неповнолітніх осіб має здійснюватися за письмовою згодою батьків або опікунів.

Як дії самого директора, так і сюжети мали б оцінити юристи. У деяких випадках жертви відеозйомки можуть оскаржити дії директора в суді. Хоча деякі відео мають право на існування.

Отже, після бурхливого обговорення відео, де директор руками хапає чоловіка за обличчя і ледь стримується, щоб не зробити чогось більшого, багато матеріалів зі сторінки директора було видалено або прибрано з публічного доступу.

Але є те, що беззаперечно: після критики, яку директор отримав у місті, він кинувся в іншу крайність.

Тепер він таємно знімає маленьких школярів, які чи то під час уроку, чи то під час групи подовженого дня прийшли в парк.

Ось так рекламує директор парку Міський сад після того, як відбив бажання охочих тут відпочивати, своє місце роботи:

«С наступлением учебного года дети классами стали приходить на экскурсию в Городской сад пообщаться с животными. Посмотрите на эти радостные улыбки, неподдельные детские эмоции - разве это может не радовать. Ведь для них это все и делалось. Приходите и Вы. Будем рады Вас видеть в Городском саду».

А далі відео, на якому зрозуміло, що директор стоїть десь подалі і знімає дітей, які нічого не підозрюють, та вчителів. Відео знімається навіть не загальним планом, а конкретно з використанням функції наближення, фокус наводиться на обличчя дітей.   

Закон України про рекламу, в тому числі й соціальну, повідомляє:

Стаття 8. Загальні вимоги до реклами. У рекламі забороняється: вміщувати зображення  фізичної  особи  або використовувати її ім'я  без  письмової  згоди  цієї  особи.

З точки зору захисту приватності, важливе значення має  й те, чи можна ідентифікувати дитину на зображенні, яке публікує автор, адже лише тоді воно вважатиметься персональними даними дитини, - пишуть юристи.

Є підозри, що письмової згоди на використання маленьких кременчужан у своїй рекламній кампанії у директора Міського саду немає.

Лишається сподіватися на те, що влада Кременчука зверне увагу на блогерську діяльність не дуже молодого, але досить гарячого очільника парку і якщо не покарають його, то принаймні нагадають, що його наймали як комунального працівника.

Нехай він займається благоустроєм та розвитком, а правоохоронці самі вішатимуть ярлики «злочинець», згідно із законодавством, кому треба.

Також варто спеціалістам надати допомогу блогеру зі створення відео рекламного або культурно-пізнавального характеру. Тоді не буде, можливо, крайнощів, а буде баланс. Бо чим далі, тим більше казусів.

Також є сподівання на те, що розповіли робочі, які проводили відеоспостереження в Міському саду. За їхніми словами, нібито працівники парку не будуть мати доступу до пульта спостереження.

Це радує, що професіонали своєї справи, тобто правоохоронці будуть займатися питанням, кого вішати на стіну ганьби.  І якщо таких оголошуватимуть порушниками порядку чи законодавства, то законно. А якщо правоохоронці побачать, як директор наближається впритул до людей з метою скоїти злочин у відповідь на порушення порядку, зможуть швидко відреагувати та захистити як дорослих, так і дітей.

Чекаємо змін.

 

 

   

 

Поділитися з друзями

Коментарі

Для того, щоб залишити коментар, вам необхідно авторизуватись