Новини з 1996 року

Кімната духовних скреп. Спочатку думай про себе, а потім про учнів. Директор ЗОШ 19 Андрій Пашедін

Олександр Курилов 03 лютого 2018 12:46 846 0

Міністр освіти Лілія Гриневич може скільки завгодно ініціювати підвищення заробітної плати педагогам, яку підвищуватимуть щорічно, а вчителі у відповідь стверджуватимуть, що цього мало.

І причина такого твердження одна. Від підвищення окладів нашим педагогам самі школи від цього ніяк не змінюються.

Не змінюються, крім одного. Замість колишніх піонерських кімнат  з’явилися сучасні кімнати духовних скреп, або кімнати духовності. Кабінети директорів навчальних закладів натомість збільшуються у розмірах за рахунок інших аудиторій і біля приймальні директорів буде вже не звичайна стеля, а блискуча – натяжна.

Блискуча, аби учні розуміли, що  сенс життя не в тому, як ти вчишся і як ти ставишся до людей, а в тому, як ти вмієш щось робити для себе й бажано – за рахунок інших.

Це ЗОШ  №19 та її директор Андрій Пашедін – єдиний, хто з кременчуцьких директорів (хоча там усі молодці) спромігся купити для навчального закладу пральну машину «Індезіт» та накупив найдорожчих на планеті Земля класних журналів.

Відповідну інформацію про найдорожчі кременчуцькі закупівлі за бюджетні кошти в школи «Програма плюс» оприлюднила минулого тижня, а нині лунають пояснення.

І перше таке – для чого в ЗОШ №19 пральна машина-автомат, бо, можливо, такої пральної машинки в самого директора вдома немає або він економить на купівлі прального порошку?

Отже, відповідь від пана Пашедіна така: в школі навчаються діти з інклюзивною формою навчання (таких 15) і деякі з них не можуть втримати в руці ложку, тому рушники доводиться прати. А ще в школі є штори.

А щодо шкільних журналів, дуже дорогих, то там усе набагато простіше. Бо є такі вчителі в ЗОШ №19, які роблять помилки в журналах і тоді їх потрібно заміняти.

Чи це ті помилки, коли йдеться про оцінки учнів, які в окремих випадках за додаткову оплату в класному журналі потрібно виправити за цілий рік і тут без заміни не обійтися, – співрозмовник не уточнював.

Щодо вартості журналів, то що було в найближчому магазині, те й купили.

Решта в школі – типове і буденне. Кабінет директора з козацькою булавою в шафі, кімната духовних скреп з молитвою за навчання, без чого сьогодні в ЗОШ – ніяк, класи і діти.

Усе те ж саме, що й було в цьому ж навчальному закладі в далекому 1970 році.

Єдина відмінність – немає старих парт і чорнильниць. Тепер є нові столи й кулькові ручки. А ще в класах є телевізори, от тільки показувати нічого.

Звісно, було б правильніше, якби замість ремонту свого кабінету директор школи купив би учням ноутбуки, аби школярі хоч мали розуміння, чим Цукерберг відрізняється від Ілона Маска й що воно таке - стартап?

Однак ми живемо в Кременчуці, а не в якійсь там Фінляндії або Чехії, де дітей навчають думати й бути самостійними. А пан директор навчального закладу ні з Маском, ні з Цукербергом… не знайомий.

Нашим дітям достатньо й кімнати духовних скреп, де щоранку слід молитися, аби вчитель не поставив двійку.

Але вчитель і так її не поставить. Бо для чого її ставити, якщо потім доведеться через це переписувати увесь класний журнал?

На фото – директор ЗОШ №19 Андрій Пашедін розповідає депутату міськради Тетяні Сідерці про цьогорічні особливості своїх уподобань у бюджетних закупівлях. 

Останнє - це запитання вже до керівника міської освіти пана Москалика. Й мова тут про купівлю в ЗОШ №18 ноутбука за 50 тисяч. Але чи означає це, що в цю ж школу буде куплено  3D принтер і що далі тут будуть друкувати все поспіль включно з доларами?

 

 

Поділитися з друзями

Коментарі

Для того, щоб залишити коментар, вам необхідно авторизуватись