Новини з 1996 року

До дитячої бібліотеки Кременчука навідалась Дзвінка Матіяш. ФОТОрепортаж

Ксенія Омельченко 13 лютого 2017 14:45 359 0

Дзвінка (Дзвінослава) - відома українська письменниця та перекладачка, яка завітала 12 січня до нашого міста у рамках місцевих курсів вивчення української мови. Тексти, над якими чи з якими вона працює, наповнені світлом і добром, душевним теплом та спокоєм. Під час зустрічі авторка розповіла про свої книги, українську літературу в цілому, про життя, а також про зону комфорту, з якої треба виходити час від часу.

Творча зустріч-знайомство з письменницею проходила у дуже теплій та затишнуій атмосфері. Тож замість однієї години спілкування зайняло трохи більше двох годин. За словами Дзвінки, вона б хотіла познайомитися з кожним присутнім, однак часу бракувало. Усі з великим задоволенням поспілкувалися з літераторкою, а наприкінці зустрічі навіть пропонували їй зачитати уривки зі своїх творів.

Читайте також: Мешканцям Кременчука презентували бісерного Камбербетча та компанію. ФОТОрепортаж

 

      Про Кременчук  

- Сподіваюся, ми достатньо вибачилися за наше запізнення. Так вийшло, що у Кременчуці пригоди нас просто чигають (підстерігають), і постійно зміщується графік. Але, на мою думку, це дуже добре. Адже у Кременчуці я вперше, і як місто запам'ятаєш, так далі й буде. Або буде мотивація приїхати ще раз, або вона автоматично анулюється, - розповідала письменниця.

За її словами, вона приємно здивована, що курси української мови проводить чоловік. У містах, де вона була раніше, усюди подібні курси проводять жінки, які мають філологічну освіту, та і взагалі заняття проводяться на базі університетів, не так відкрито, як у Кременчуці.

Дзвінка поділилася враженнями й з невеликої екскурсії містом. За її словами, біля річпорту дуже гарно, і вона може тільки уявяти, як гарно там улітку.


      Початок творчого шляху  

- Тож ви ставите питання, які я не очікую, чи я розповідаю те, що хочу, як мені порадив Ярослав? - з посмішкою спитала Дзвінка.

І от майже одразу в кабінеті піднялася рука.

- Мене звати Аркадій. Розкажіть, будь ласка, чому саме українська література?

- У моїй сім'ї було певне протистояння. Батько був математиком, а мама - вчителькою української мови та літератури. Сталося так, що перевага була на маминому боціі. Вона народила трьох дочок замість хоча б одного сина. Батько вирішив, що хоча б одна з нас мала стати математиком, тому однією з моїх настільних книг був науковий журнал, який передплачував батько.

Мені він, звісно, не подобався, але там на останній сторіночці були задачі з картинками. Мені подобалося трохи розглядати їх. А  потім уже я почала гортати книжки з різними головоломками, хоча і це не підштовхнуло мене до вибору математичної професії.

Читайте також: 
Екологічна катастрофа в Україні в обмін на безвізовий режим - Гройсман торгує лісами

Я обрала літературу, але мама на це ніяк не вплинула. Вона обрала мудру позицію: просто мовчала, поки тато постійно казав про математику. До того ж у нас була прекрасна бібліоткека, і мама часто розповідала мені про книги, які вона читала. Думаю, вибір відбувся сам собою, але якби мама викладала не українську, а іспанську, можливо, я б теж обрала іспанську.

Письменниця розповіла й про те, що хоч вона ніколи й не відрізнялась любов'ю до математики, але навіть зараз іноді розважає себе вирішенням цікавих головоломок та задач. Дзвінка згадала і про англійського письменника Льюіса Керрола, який був за сумісництвом математиком, і в його творчості є лінгвістичні ігри, які можна було б застосувати на курсах Ярослава.


- Як ви зрозуміли, що маєте писати саме дитячу літературу?

- А я ніколи цього і не розуміла. Все було дуже прагматично. Мене просто попросив написати дитячу книгу син мого друга. Спочатку у мене були вже ідеї, тож я підійшла до цього досить поверхово. Однак потім моє ставлення змінилося, це стало як математична задача - казок має бути багато! Ну як багато, наприклад, написати на кожну літеру абетки якесь оповідання. 

З часом я зрозуміла, що мені цікаво писати для дітей, мені цікаво читати підліткову літературу. З дітьми цікавіше і простіше спілкуватися, ніж з дорослими. Тому що вони багато в що вірять, у те, у що дорослі вже чомусь не хочуть вірити. Дорослим заважає прагматизм та раціоналізм і їхня надмірна зайнятість.

Читайте також: У Кременчуці – Інтернет-голосування за нові назви зупинок транспорту




      Про пошуки натхнення  

- Що вас надихає на творчість? - запитав Артем.

- Зазвичай мене надихають зустрічі, подібні до нашої з вами. От наприклад, ваш викладач Ярослав міг би зіграти у фільмі, де герой не намагається бути кумедним, як Чарлі Чаплін, а от просто він такий. Хто знає, можливо, саме у Кременчуці колись знімуть такий фільм.

- А чи буває у вас творча криза? Якщо так, як ви з ними боретеся?

- Якщо ти вже не можеш щось робити, то треба робити щось інше. Можна поїхати кудись на велосипеді, можна зайнятися проектом чи поїхати у той же Кременчук. Головне - не зациклюватися на проблемі, адже специфіка творчої професії така і є. Деякі речі ви не можете собі замовити.  Якщо до вас не приходить сьогодні натхнення, то треба чекати та зайнятися чимось іншим. Хоча певні професійні навики вже допомагають. Коли ти працюєш у такій сфері багато років, змусити себе працювати легше.


Багато цікавих запитань ставив маленький майбутній пиьсменник або як мінімум журналіст Маркіян. 

- Чи багато ви фантазуєте перед написанням книжки?

- Я фантазую дуже багато. І це все навіть записати не можна. Часто перед сном я придумаю якісь сюжети, буває, що з цього щось виходить. А ви, певне, Маркіян, знаєте щось про фантазування? Ви щось пишете чи тільки фантазуєте?

- Я і фантазую, і пишу.


Читайте також: Кременчуцькі чиновники розблокують процес оформлення земельних ділянок учасникам АТО


Питав Маркіян і про подорожі письменниці зараз, і про перші самостійні подорожі взагалі. На що Дзвінка відповіла, що перша її самостійна мандрівка відбулась, коли їй було 10 років. І зараз вона теж полюбляє кудись поїхати чи піти у похід.

Але це для неї є певним виходом із зони комфорту. Часто перед нею постає питання: залишитися вдома і подивитися пригодницький фільм чи вирушити кудись. Але якщо тільки дивитися фільми й читати, своїх пригод не буде ніколи, переконана Дзвінка.


- Ви пам'ятаєте свій перший твір? Яким він був? - запитала Тетяна.

- Мені було років шість, і це був вірш. Однак він загубився, тож зараз його ніяк не відновити. Я пам'ятаю, що тоді, у років 6-7, я писала несподівано непогані вірші. А от потім пішли вже погані вірші (посміхається). Поціновувачем була моя тітка з Маріуполя, вона зворушувалась і плакала, коли їх читала. Бо мама вже звикла, вона чула їх стільки, що вже не відрізняла. А от тітка казала: "Це ж їй тільки 7! А вона вже читає Вальтера Скотта і пише вірші! Що ж буде далі?" 


      Про престижність та популярність  

Незвичайним, на думку письменниці, стало запитання Артема щодо кроків Дзвінки до популярності. За її словами, частіше люди ставляють звичайні питання про натхнення, але про практичну частину життя письменника ніхто не питається. Та зустрічалися їй і школярі, які вже питають про престижність роботи письменника. 

Щодо цього Дзвінка вважає, що все буде вже скоро. Коли працю вчителів оцінять як одну з найважливіших, і, звісно, письменники отримуватимуть гідні гонорари. 

Щодо кроків до всеукраїнської популярності, то письменниця нічого не робила. 

- Ти працюєш. Просто працюєш над одним твором, над іншим. У тебе просто немає часу робити щось спеціально, аби стати відомим.

Та все ж вона спробувала описати певні етапи, через які проходять письменники. Таку модель вона знайшла в одному з журналів, і їй вона досить таки сподобалася.

Читайте також: Хліб подорожчав - мерія подає на Кременчуцький хлібокомбінат заяву до АМКУ
 

"На початку - це епігонство. Це не значить, що ви пишете погано, можливо, ви пишете дуже добре, але вам усе одно потрібно опиратися на зразки, написані до вас. Ви багато читаєте, багато пишете і несвідомо наслідуєте того, хто вам подобається.

На наступному етапі ви вже досягаєте певного рівня майстерності. На цьому етапі вже починається та сама популярність. Ви фіксуєте свій стиль, і зразки вам не потрібні.

І на третьому етапі, коли ви вже поекспериментували з жанрами, настає майстерність. Ви усвідомлюєте, що трилер ви не напишете, однак детектив можете. Ви знаєте собі ціну, і не беретеся за те, що зробити не можете. І ви можете навчати інших. Певно, з цього етапу ви може задуматися над тим, як ваша праця може приносити гроші. Ви пишете не для слави, а для фінансових заробітків.

Якщо ж хотіти просто бути відомим, то це може призвести до великих витрат енергії у непотрібному напрямку", - розповіла Дзвінка.

 

Поговорили й про трохи інші речі. Наприклад, про силу української мови. За словами Дзвінки, українська мова, на жаль, зараз такої сили не має. Це спровокувало дебати, бо не всі погоджувалися з такою думкою. Слухачі почали наводити приклади відомих українських письменників, їхні твори.

Читайте також: Купрієнко про соняхи України: концерт пісень, які народжені в АТО. ФОТОрепортаж + ВІДЕО
 

- Питання не в тому, наскільки вони відомі і у яких країнах світу є їхні книжки. А в тому, що ніхто їх  не читає. Вони просто є.(...)У Києві бувають такі моменти, коли ти їдеш з села, наприклад. Там бабусі розмовляють українською, і в маршрутці теж. А от як тільки вони  приїздять до Києва, одразу переходять на російську. Звичайно, з жахливим акцентом, - прокоментувала письменниця. - Але ми маємо розуміти, що зараз і досі на українську мову реагують: "Ти що з села?!" І от поки я не бачу змін, хоча б у Києві, там як розмовляла більшість населення російською, так і зараз, після революції, розмовляють.  



 

Ще на початку зустрічі Дзвінка попросила бажаючих купити її книжку з персональним автографом, написати на папірці контакти та власні захоплення. Адже вона звикла писати автографи з побажаннями кожному окремому шанувальнику. Це завжди щось щире та конкретне, більше, ніж "бажаю щастя".

У свою чергу за час зустрічі бібліотекарі зібрали книжки письменниці, які були у бібліотеці, аби вона залишила автографи й на них. Не забули й про сюрприз. Під кінець зустрічі Дзвінославі кременчуцькі бібліотекарі подарували книжки місцевої письменниці.

 

 

 

Теги: Культура КременчукаОсвіта Кременчука

Поділитися з друзями

Коментарі

Для того, щоб залишити коментар, вам необхідно авторизуватись