Новини з 1996 року

Болюча тема сьогодення. Про Голокост у Кременчуці та трагедію Піщаної гори. ФОТО

Валерія Макряшина 21 листопад 2017 10:25 1730 0

У неділю, 19 листопада у Кременчуці відбулася екскурсія місцями масового гоніння і знищення євреїв нацистами під час Другої світової війни.

Про трагічне явище в історії всього людства, коли в планах цивілізованої країни стало знищення єврейського народу найбільш жорстокими й кривавими методами і яке здобуло назву Голокост – розповів викладач філософії та краєзнавець Євген Бергер.

8 вересня 1941 року, коли місто було окуповане нацистами, значна частина єврейського населення загинула, лише деякі встигли потрапити під евакуацію. Це була найтрагічніша епоха за всю історію єврейського народу. Відносно них окупанти проводили жорстку політику тотального знищення: усі без винятку євреї були приречені на смерть.

Почалася екскурсія в районі будинку №59 по вул. Київській, біля пам'ятника жертвам Голокосту, що був встанвлений 9 серпня 2014 року.

За словами Євгена Бергера, саме район від вул. Київської до Парку Миру та Піщанського кар'єра і є тим місцем, де фашистами було безжально розстріляно й поховано в ямах більше 20 тисяч мешканців Кременчука. Серед них - 8 тисяч представників єврейської національності. Наразі там знаходяться житлові будинки, училище, гаражі, школи, Парк Миру.

Наступною локацією прогулянки-екскурсії став історико-краєзнавчий музей Голокосту і Другої світової війни, що знаходиться в будівлі Вищого політехнічного училища №7.

 

 

Там Євген Бергер розповів екскурсантам про тюрму, що функціонувала з вересня 1941 по вересень 1943 рр. і була розташована у двоповерховому цегляному будинку. Вона містила 13 великих камер, кімнати для допитів і тортур, карцер.

Одночасно в тюрмі перебувало до 250 осіб. Режим утримання був досить суворим. Годували в’язнів раз на добу:  200 г хліба й баланда з гнилих овочів. Місць у казармах для всіх військовополонених не вистачало, тому частина з них перебувала просто неба в блоках, обгороджених колючим дротом.

 

 

Від голоду й холоду, епідемічних та шлунково-кишкових хвороб, а також внаслідок важких тортур з боку німецької охорони та української допоміжної поліції у таборах та шпиталі щодня помирало від 70 до 200 військовополонених. Щосуботи засуджених до страти вивозили на машинах у район Піщаної гори, де розстрілювали. 

Восени 1941 року в Крюківському гранітному кар’єрі було створено гетто. Там утримували 131 єврея з правобережної частини Кременчука. Людей зігнали туди під конвоєм української допоміжної поліції під час операції, що проходила 5-6 листопада 1941 року. Іншу частину євреїв із лівобережної частини Кременчука утримували в бараках, частина яких зовсім не опалювалась. Загалом тут перебувало 8 тисяч євреїв, їх не годували, над ними знущались.

Вранці 7 листопада 1941 року 131 єврея з правобережної частини міста було розстріляно за 7 км на південь від кар’єру, інших (з лівобережної частини) розстріляли на Піщаній горі в північно-східній околиці міста. 

У березні 1942 року на Піщаній горі була також розстріляна редакція газети "Дніпрова хвиля" на чолі з її головним редактором Михайлом Щепанським.

 

 

Влітку 1942 року відбулося масове знищення євреїв у Крюкові, біля Гострої Могили. Їх привозили туди машинами. Протягом кількох днів там розстрілювали дорослих, а дітей почали труїти. Німецькі солдати, одягнувши спеціальні захисні маски на обличчя, підходили до своїх жертв і мазали їм під носом отруйною рідиною, від чого діти миттєво помирали.

В акті про звірства фашистських загарбників у Кременчуці та кременчуцьких таборах смерті відзначається, що "комісія виявила 62 великі ями-могили, кожна з них – траншея розміром від 30-40 метрів довжини, 15-20 метрів ширини, 5-6 метрів глибини. Загальна кубатура виявлених ям-могил складає 1400 м кубічних".

Комісією з 62 ям-могил були розриті 16, з котрих дістали 736 трупів. На території Піщаної гори були виявлені трупи переважно цивільного населення. Це означає, що в тому районі розстрілювали єврейське населення міста, в’язнів тюрми й інших мирних мешканців Кременчука.

 

 

Неможливо не згадати тих, хто, незважаючи ні на що, ризикуючи своїм життям, життям своїх близьких, простягнули руку допомоги єврейському народу. Порятунок євреїв відбувався різними способами: переховуванням від нацистів та колаборантів; наданням фальшивих документів або видачею посвідчень зі зміненими іменами представниками Церкви; організацією втечі з гетто або таборів; переправленням євреїв до партизан, загонів та в безпечні місця. За попередніми даними, на теренах України представниками різних національностей було врятовано понад 17 тисяч євреїв. Недаремно нині серед тих, хто їх рятував, чи не найбільше саме українців удостоєно почесної єврейської відзнаки "Праведник народів світу".

За словами Євгена Бергера, надання допомоги євреям та їх порятунок здійснювалися як окремими особами – їхніми друзями, сусідами, колегами, однокласниками, знайомими, часом просто незнайомими людьми, – так і представниками організацій, що потребувало застосування певних адміністративних ресурсів. Інколи це робили представники нижчих щаблів окупаційної адміністрації та місцевого самоврядування. Наприклад, бургомістр Кременчука Синиця-Верховський видавав євреям фіктивні довідки про їхнє "арійське" походження, через що був страчений німцями.

 

 

Під час окупації в 1942-1943 рр. у Кременчуці функціонували фабрики (тютюнова, махоркова), м'ясокомбінат, шкіряний завод, тощо. На них працювали кременчужани. 1 травня вважався вихідним днем, однак, як зазначив Євген Бергер, той, хто виходив цього дня на роботу, отримував подвійну платню та ще 4 кг м’яса, 1 кг риби, 1 кг борошна, 4 літри олії, дві пачки махорки та коробку сірників.

У вересні 1943 року Полтавщина була звільнена радянськими військами.

Ще довгий час історія Кременчуцького Голокосту була невідома громадськості, про неї треба було мовчати. Після такої кількості жертв та зруйнованих життів усі хотіли залишити вбивства позаду, забути всі жахи війни та рухатись уперед у будівництві нового світу. Мовчали ті, хто пройшли табори, бо були відсутні слова, щоб описати пережите, й не було бажання свідчити.

У 2010 році про цю подію в Кременчуці заговорили вголос. Це сталося під час проведення в місті заходу під назвою "Марш Життя".

Завершилася екскурсія в Парку Миру біля Гонгу Миру. Євген Бергер повідомив, що це була остання екскурсія незнайомим Кременчуком у цьому році. Наступну краєзнавець планує провести навесні 2018 року.

 


Праведники світу – це почесне звання, яке присвоює Ізраїльський інститут катастрофи та героїзму національного меморіалу Катастрофи (Голокосту) і Героїзму Яд ва-Шем людям інших національностей із видаванням почесного сертифіката (диплома) та іменної медалі. Нині праведниками світу визнано 25 685 осіб із 50 країн.

Слово «Голокост» походить з англійської мови і означає винищення, всеспалення. У світовій історіографії так прийнято називати геноцид євреїв під час Другої світової війни, політику так званого «остаточного вирішення єврейського питання».

Згідно з рішенням Генеральної Асамблеї ООН від 1 листопада 2005 року, 27 січня – щорічна дата вшанування Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту. Саме 27 січня 1945 року визволили в’язнів найбільшого нацистського табору смерті Аушвіц-Біркенау в Освенцімі. За час існування цього концтабору у ньому загинуло, за різними оцінками, від 1,5 до 2,2 мільйона людей. За загальними оцінками, жертвами масового знищення євреїв під час Другої світової війни, разом з 4,5 мільйонами дорослих, стали 1,5 мільйона дітей.


Джерело: Високий замок online — http://wz.lviv.ua/far-and-near/157916-holokost-zasterezhennia-pro-nebezpeku-nenavysti

 

Поділитися з друзями

Коментарі

Для того, щоб залишити коментар, вам необхідно авторизуватись