Безкінечні розмови й відсутність справ. Кременчук: чиновники й учасники АТО. Точка зору

Департамент соціального захисту Кременчуцького міськвиконкому розробить спеціальну програму для учасників АТО та представників їхніх родин для адаптації.

Вочевидь, також з цією метою кременчужанам-учасникам АТО й військовим уже чиновники міськвиконкому дадуть можливість відкрити свою кав’ярню чи піцерію, яка працюватиме для всіх кременчужан, але стане одним з проукраїнських осередків у місті. Можливо, таких піцерій чи кав’ярень буде у місті не одна, а декілька, а міськвиконком виділить для започаткування цієї справи фінансову допомогу…

Втім це тільки побажання, бо насправді мова про спільне існування наших чиновників і учасників АТО, які повернулися зі сходу. І попри всі розмови, незважаючи на рекордну кількість чиновників у міськвиконкомі, такі наміри нещадно гальмуються з різних причин.

Натомість через бездіяльність чиновників у місті запалали чергові конфлікти з теми соціального захисту наших військових.

І таких, наскільки можна зрозуміти, – два. За першим, мова йде про наміри захисників України хоч раз у житті побувати в місцевому басейні.

Така домовленість є, але її особливості поки що не розголошуються.

За другим – мова про створення ветеранського центру для учасників АТО, з приводу чого  провели анкетування.

Втім нічого нового в цій справі анкетами не досягли, й волонтер  Тетяна Мазілкіна так пише про соціальний захист військових у нашому місті:  «До Кременчука вже багато хлопців повернулись з АТО. Багато хто з них потребує медичної допомоги, хто психологічної, а хто просто хоче поспілкуватися з побратимами.

Пан Поляков В.Ю. хоче створити центр реабілітації АТОців на території вже існуючого терцентру на вул. Гвардійській  (туди по допомогу, спілкування, лікування приходять  усі). Але пан Поляков не запитав самих АТОвців: чи  потрібен  їм такий центр. Спілка "Ветерани АТО" поспілкувалася з хлопцями й провела анкетування, щоб кожен міг висловити свою думку, чи потрібен у місті ветеранський клуб. 

Анкети заповнили 53 людини, з них 50 написали, що потрібен, але  це має бути місце для спілкування з побратимами, хтось писав і для сімейного відпочинку, і т. ін., було питання, де має бути розташований клуб. Більшість відповіли, що в центрі міста (30 чоловіків), а хто хоче і на березі річки (16 голосів) і тільки троє написали, що по вул. Гвардійській і то лише тому, що вони там живуть.  

Хлопці ще побажали, щоб це був окремий будинок (36 голосів), тільки для учасників АТО і їхніх сімей (39 голосів) і все це повинен профінансувати міський бюджет (43 голоси) і благодійні підприємства та організації (28  голосів). Оссь так, пане Поляков,  бачать наші АТОвці свій клуб».

Про що слід додати – місту потрібна своя соціальна  програма з цього приводу. Саму програму можна розписати за темами – працевлаштування, медичне обслуговування, соціальна складова, освітянська…

Але такої програми до сьогодні немає й ніхто цим не займається, попри те, що у мера є аж два гуманітарні заступники.  Чому нікому - ні меру Малецькому, ні іншим його восьми віце-мерам немає до цього ніякого діла - наші чиновники не повідомляють.