Новини з 1996 року

"Плач Ярославни" Міська влада розписалася у своїй безпомічності. Як допомогти меру Кременчука?

Марина Баніт 12 серпня 2017 09:17 481 0

Дожилися! Команда мера питає у людей, що з екологією робити, – б’ють на жалість!

І це не фільм – фантастика, це – реалії Кременчука. На своїй сторінці у ФБ радник мера з юридичних питань Руслан Ульянов приголомшив своїм постом.

Він питає у кременчужан, що їм робити з питанням задушливих викидів в атмосферне повітря Кременчука:

«Серед жителів міста активно курсує думка про те, що ні депутати, ні мер нічого не роблять, щоб вплинути на екологічну ситуацію в місті, зокрема, на підприємства, які забруднюють повітря.

Буду вдячний кожному, хто мені, як голові відповідної депутатської комісії, підкаже, як міська влада може вплинути на ситуацію зі шкідливими викидами промислових підприємств».

Дивно, здавалося б, це кременчужани платять податки на утримання чиновників та пускають до влади тих, хто так туди рветься, сподіваючись на їхню мудрість у керуванні містом, а не навпаки.

Але висновки напрошуються самі: своєї мудрості в них немає, тож ми їм платимо (грошима та повноваженнями), а вони ще з нас питають.

У тексті пан Ульянов наводить величезний перелік усього того, що було зроблено владою, але не спокушайтеся - це лише текст, а насправді – це звіт про те, як влада кременчужанам очі замилює.

Пан Ульянов пише, що міськвиконком довів до відома прокуратури та міністерства екології історію раптового підвищення викидів в атмосферне повітря в місті Кременчуці протягом останніх двох років. «Нагору» передали і відомості про цифри, які розповідають про перевищення речовин, небезпечних для життя людей, тварин, рослин.

Що можна відповісти пану Ульянову?

Ось думки з цього приводу, обгрунтовані  почутим при бесідах  з екологами міста, з активістами групи "За чистий Кременчук", політиків, керівників з історії, коли екологічні катастрофи вже були!

На нещодавніх зборах жителів Кременчука під стінами міськвиконкому 20 липня, організованих депутатом Сідеркою, був непримітний старенький дідусь. Мало хто тоді звернув увагу на його виступ, у якому він розповів, що все життя він пропрацював у місті у сфері екології і був на певних посадах. Тому завжди був у курсі екологічних подій. За його словами, ніколи на його пам’яті не було такої страшної екологічної ситуації, як протягом двох останніх років. Він це пов’язав з приходом до влади останньої політичної сили  і припустив, що влада «дозволяє» підприємствам робити викиди. За його словами, хто б не був біля «керма», але підприємці боялися, а тепер вони стали надто сміливі.

Далі пригадуємо історію. Переважно екологічні катастрофи йшли за одним сценарієм:

мешканці району скаржилися на певні прояви отруєння організму та на якісь відчутні прояви викидів. Влада завжди до останнього заперечувала наявність катастрофи, навіть якщо сусідні країни вже роками тикали носом у проблему. І ось коли наслідки не можна було приховувати через облисілі голови, захворювання одразу кількох сотень чи тисяч людей, масові смерті дорослих і дітей, тільки тоді проблему визнавали. Вже потім створюються комісії, інститути, рятувальні батальйони, роздаються статуси інвалідів та призначаються пенсії потерпілим.   

Ця вся історія до того, що немає під небом нічого нового!  Чи стане кременчуцька влада винятком? Хотілось би, але навряд.  Вони вже йдуть сміливо шляхом «попєрєдніков».

Спочатку кременчуцькі чиновники взагалі не визнавали проблеми з екологією. Тоді дійсно забруднювачі тільки злегка загравали з мешканцями, і викиди відчували тільки на Молодіжному. Вони перевіряли байдужість населення. Тоді ще можна було сказати, що комусь примарилося. Згодом навіть активістів, які перекрили дорогу на НПЗ минулого року, вдалося відволікти так званою Програмою дій, на яку, до речі, пішли чималенькі гроші.

Суть Програми в тому, що вона є відволікаючим маневром – убиває двох зайців і дає змогу підприємствам спокійно робити викиди в атмосферу, при цьому з міськвиконкому знімається підозра у бездіяльності. Там так і написано, що фіналом програми є автоматизація лабораторних досліджень та при бажанні власників підприємств - встановлення очисного обладнання, тобто вони автоматизують те, що роблять зараз, але змінювати і притягувати до відповідальності нікого не будуть. Тобто ми автоматично будемо знати, як сильно нас труїли щодня і все.

Бізнес-забруднювачі совісті не мають за замовчуванням, тому не варто чекати, що вони зараз відірвуть від серця мільйони гривень і обладнають усе фільтрами, що робить влада. Не треба чекати, що вони будуть використовувати більш безпечне паливо. Вони цього просто так не зроблять.

Влада позиціонує питання екології, як питання бізнес-партнерства: підприємці нас труять, але які ж податки платять у бюджет! Ми ж за ці гроші тричі зможемо плитку перекласти у сквері в центрі міста або дітям замовити голих жінок на свято та завчити як мантру «Ай лаве Кременчук» на концерті музики, а ще можемо перефарбувати все у фіолетовий колір – взагалі багато можна на ці гроші наробити!

Звичайно, активно замовчується, чим за ці гроші кременчужани платять: ті, яким усе «фіолетово», не встигають піаритися на відкритті нових медичних закладів та відділень. Їм фіолетово, що лікарні розширюються, бо попит на місця в лікарнях росте від надмірної хворобливості населення.

Розмовляючи з деякими активістами, стало відомо, що вони розуміють, що влада не зацікавлена порушувати проблему викидів хоча б тому, що власники підприємств переважно дуже серйозні люди або пов’язані з серйозними людьми чи народним депутатством.

Що ми маємо: місцеву владу, для якої екологія Кременчука – це бізнес, і народних депутатів, які мають частку в цьому бізнесі.

Також маємо недосконалий закон, за яким можливо, але дуже важко притягти забрудників до відповідальності. Або все ж таки краще сказати – неможливо.

При нинішньому законодавстві граничні допустимі норми забруднення повітря надто високі. Але навіть якщо доводиться перевищення, влада, за словами пана Руслана Ульянова, не має важелів промисловим підприємствам нічого пред’явити, окрім як рекомендувати.  При нинішньому законодавстві нічого значного ані суд, ані будь-хто власникові підприємства заподіяти не може. Контролюючі екологічні органи в нашій країні свого часу були просто розпущені.

Тож кременчужани можуть судитися з підприємством роками, разом або особисто, але виходячи з того, що ніякі статистичні спостереження зв’язку викидів та захворювань не велися, навряд чи можна буде виграти судові справи. Та і, як кажуть активісти, – страшно судитися з тими, хто може ліквідувати будь-кого за гроші, а хочеться жити!

Отже, лишається інший шлях – усім разом вимагати реформи природоохоронної сфери! Бо всіх не перестріляють! Якщо реформа правоохоронної, медичної, пенсійної систем більш вигідні закордонним партнерам через можливість отримати прибутки від інвестицій, вкладених у реформи нашої країни, то екологічна сфера – це те, що не принесе прибутків нікому, окрім самим громадянам країни. Усім цивілізованим країнам зручно, коли їхнє виробництво перенесено в Китай. Стан екології Китаю і вигляд густого смогу в повітрі коментувати, сподіваємось, не потрібно. Але промисловість там ого-го! Україна незабаром теж може стати другим Китаєм, якщо не зупинить це екологічна реформа. Або ми можемо стати більш цивілізованими і наблизимо свою екологію до стандартів безпечності, змусивши олігархів платити податок на розкішне право труїти нас та наших дітей. А за порушення потрібно ввести законодавчі важелі, якими відшкодовувалися б збитки.

Кременчук в Україні не один, хто страждає від викидів. Олігархи багатіють, розширюють свої декларації, після чого дітей відправляють за кордон жити. А простому населенню після збагачення чиновників лишаються тільки онкологічні та серцево-судинні захворювання.

Отже відсіюється увесь непотріб, як він просив, і лишається відповідь для пана Руслана Ульянова: можна піти двома шляхами.

У першому випадку - нічого не робити, дати можновладцям розжиріти, а самим тихенько померти в тяжких хворобах після кількох років мученицького життя в кременчуцькій екології.

 Або інший варіант – змусити міськвиконком і депутатів робити свою справу: відстоювати права громадян свого міста і своєї країни.

Якщо ми вирішили, що за даним законом нічого не вдієш, то треба міняти закон! І цей механізм у всіх країнах називають словом РЕФОРМА. І практика показує, коли є реформи, тоді немає революції, мітингів та перевороту влади. Якщо є сфера, де немає правосуддя, туди має прийти законодавча реформа. Питання екології – це одне з найголовніших питань національної безпеки.

Забруднювачі, які не вживають заходів з екологічної безпеки,  мають прирівнюватися до терористичної організації, як би гучно це не звучало. Бо наслідки їхньої діяльності однакові – рання смертність.

Тож реформи треба з чогось починати. У Кременчуці є активісти, є такі свідомі, як Руслан Ульянов, представники влади та шанований вищим керівництвом мер з  командою і найцінніше – аж два народні депутати! Тож – уперед! І головне - усі вони – мешканці Кременчука, який труять!

Активісти піднімають питання на рівень резонансного, влада реагує і пише лист-звернення від міських депутатів до Президента. У цей час екологи міста, медики, юристи, усі відповідні органи працюють над збором обгрунтування потреби в реформі.

 Якщо місцеві депутати на чолі з мером та Ай лаве-лідером  до Президента звертаються з проханням втрутитися у судовий процес з вимогою звільнити суддю у разі непокори, якщо та опонента за грати не запхне назад, і вона з переляку підкорюється, то чи виникнуть будь-які проблеми в тому, щоб терміново реанімувати місто Кременчук від екологічної катастрофи? Ви ж ще з цього приводу до Президента не зверталися, а вже кажете, що все вами зроблено!

Тож доля кременчужан у надійних руках ними обраних лідерів, які знайдуть у собі сили разом з народом відстоювати безпеку життя людей, а не бізнес-інтереси до кінця! 

 

Поділитися з друзями

Коментарі

Для того, щоб залишити коментар, вам необхідно авторизуватись