Новини з 1996 року

«Або гарно, або нічого, крім правди». Олег Бабаєв. 4-а річниця. Пам’ятники міськвиконкому Кременчука

Олександр Курилов 26 липня 2018 12:27 970 0

Найбільші пам’ятники, які є на кременчуцьких кладовищах, присвячені представникам місцевого кримінального світу.

І такий ми зустрічаємо на Новоревівському кладовищі, на могилі покійного кременчужанина, відомого тим, що в його машину, яка стояла на вулиці, вистрелили з гранатомета.

А вже на Свіштовському кладовищі ми бачимо обеліск, присвячений іншому чоловіку, якого біля свого будинку на вулиці Гвардійській підірвали з допомогою розтяжки…

У Кременчуці сьогодні – 4-та річниця з дня смерті колишнього мера міста Олега Бабаєва, якого вбито невідомими.

Хто саме це зробив – не знає ніхто.

Однак винним у цьому криміналі без жодного доказу призначили колишнього депутата міськради й керівника телекомпанії «Візит» Олександра Мельника та керівника громадської організації з протидії корупції Олександра Крижановського…  

І сьогодні наші чиновники понесуть квіти до двох пам’ятників, присвячених колишньому меру.

До одного, який розташовано у сквері, що на вулиці Соборній.

Також квіти кластимуть до могили та пам’ятника колишньому міському голові, що на Новоревівському кладовищі.

А от до третього, з обличчям, що нагадує покійного мера, – пам’ятника Остапу Бендеру біля торгового центру нашого нардепа Шаповалова з назвою «Галактика», квіти ніхто нести не буде.

Сьогодні, 26 липня 2018 року, від дати смерті колишнього мера Бабаєва нині нас відділяє рівно 4 роки.

І про цю дату в соціальних мережах почали нагадувати два тижні тому, й першим, що зробили нинішні чиновники міськвиконкому – підняли в соцмережах репортаж на Ютубі, назва якого – «Хамство мера Бабаева».

А в репортажі –  відео давньої апаратної наради, на якій тодішній мер Бабаєв та його промова «в адрес местной прессы за отзывы в СМИ о потраченных астрономических деньгах (2 миллиона) на примитивный парад».

І це саме той парад, проведений на площі Перемоги у вересні 2013 року, в річницю з дня визволення Кременчука від нацистів.

А це, між іншим, єдиний такий парад в Україні у 2013-му, проведений за участю російських військ–загарбників, які вже через п’ять місяців анексують в України Крим й одразу почнуть окупацію українського Донбасу.

І зрозуміло, що ніхто, або майже ніхто, не міг такого собі уявити, що у 2014-му почнеться війна з російськими "ихтамнетами".

На тій апаратній нараді мова була лише про одне – журналісти газети «Програма плюс» та телекомпанії «Візит» неправильно висвітлюють дії чиновників, які проводять такі заходи для себе, коханих.

А далі були події лютого 2014 року й штурм міськвиконкому, в якому взяв участь незрозуміло на якій стороні тодішній товариш колишнього мера й нині заступник міського голови Кременчука Дмитро Кравченко.

А далі – арешти, суди над тими, кого повели нібито захоплювати міськвиконком.

Але це політичне життя нашої мерії 4 роки тому, зразка вручення звання «Почесний громадянин Кременчука» представникам східної країни, які в Кременчуці були в молодості.

Однак у місті було ще життя неполітичне.

Це коли в приймальні тодішнього міського голови вищі чиновники нашої мерії влаштовували жорстокі бійки, а в самому міськвиконкомі  - конкретні пиятики, нічим не гірші, ніж у ресторанах.

Неполітичне життя – це вимога хабарів з людей за приватизацію кімнат у гуртожитках і довга битва журналістів та правоохоронців, аби все це було припинено.

Неполітичне життя – коли тодішні чиновники рівняли всіх з асфальтом і мова тут про приватні гаражі, про приватні кіоски…

І головним у цьому таємному житті виконкому були і є гроші. І не просто гроші, але дуже великі гроші.

Типовий приклад з тодішнього життя – ніде не задекларовані 30 мільйонів гривень готівки, яку родичі тодішнього мера позичали родичу нинішнього заступника голови Полтавської облради, а тоді – кременчуцького депутата Холода.

Ми б і не знали про це, якби родичі покійного мера не взялися вибивати повернення цих коштів через суди.

Тодішня кременчуцька неполітична історія – це не лише суцільний колір погроз на апаратних нарадах, коли мер обіцяв засунути мобільний телефон саме в те місце, про яке ви подумали.

Це ще й сміх присутніх на підтримку цих намірів, аби колишній градоначальник таки виконав свою погрозу прямо при них.  

Інше теж було, бо життя не складається лише з чорних кольорів – ремонт дахів, які під тиском Бабаєва проводили власники управляючих компаній…

Усе це є в історії нашого міста і все це в ній залишиться.

А от чи є висновки в цій справі? Певно, що так. І в кожного з нас вони різні.

Однак для репортера «Програми плюс» мораль тут одна. Вона у словах - «про небіжчиків добре або нічого, крім правди», які дуже давно в стародавній Греції сказав поет Хілон.

А ще ці висновки у відповіді на запитання: хто ми, як ми живемо й у чому сенс нашого життя?  

Поділитися з друзями

Коментарі

Для того, щоб залишити коментар, вам необхідно авторизуватись