Шістедесятники, В’ячеслав Чорновіл, Левко Лук’яненко: Інститут Нацпам’ять роз’яснив про нові назви вулиць Кременчука

114 0
Шістедесятники, В’ячеслав Чорновіл, Левко Лук’яненко: Інститут Нацпам’ять роз’яснив про нові назви вулиць Кременчука

Нещодавно у Кременчуці депутати затвердили нові назви ще 30 вулиць, провулків і проїздів в рамках дерусифікації та деколонізації.

Наразі Полтавський офіс Українського інституту національної пам’яті продовжує знайомити кременчужан з постатями та подіями на честь кого і чого змінюють старі назви вулиць.

Вулиці Шістдесятників і В’ячеслава Чорновола

Зникла з топоніміки Кременчука вулиця російського комуністичного маршала, Говорова, а натомість у її новій назві увічнено В’ячеслава Чорновола — публіциста, політика, дисидента, політичного в’язня комуністичного режиму, Героя України, який став одним із символів боротьби за незалежність України.

В’ясеслав Чорновіл

Засновник та редактор «Українського вісника», в якому оприлюднювали матеріали самвидаву та хроніки національного спротиву. Член Української гельсінської групи, а згодом Української гельсінської Спілки. 1966-го написав дослідження «Правосуддя чи рецидиви терору» — один із найсміливіших зразків тогочасної української політичної публіцистики. Наступного року уклав збірку «Лихо з розуму» (Портрети двадцяти «злочинців»). Тут оприлюднив матеріали про заарештованих 1965-го шістдесятників. Її видрукували за кордоном і заборонили в СРСР. В’ячеслав Чорновіл став лауреатом премії для кращих журналістів світу, що борються за права людини.

Разом з Василем Стусом та Іваном Дзюбою узяв участь у прем’єрі фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» у вересні 1965-го.

За активну журналістську та правозахисну діяльність тричі був ув’язнений та відбув понад 15 років таборів. «Неугомонний» — під таким прізвиськом значиться Чорновіл у документах КГБ. Його відправили у найвіддаленішу табірну точку Якутії, далі на схід відправляли лише Василя Стуса. Очолив партію Народний Рух України. Під час якої відбулася акція протесту щодо незаконних арештів української інтелігенції. У 1991 році посів друге місце на виборах президента України.

25 березня 1999-го загинув у автокатастрофі на шосе біля Борисполя. Патріотична і інтелектуальна частина українського суспільства переконана, що це було чітко сплановане російськими спецслужбами та їх ставлениками в українській владі вбивство.

Перейменовано вулицю Декабристів. Вона прославляла російських дворян, які у грудні 1825 року за допомогою збройного виступу прагнули встановити в Російській імперії конституційний лад. Тепер ця вулиця носить назву Шістдесятників — на честь всіх діячів руху опору 1960-х років.

Вулиці Батуринська і Левка Лук’яненка

Вулицю, яка звеличувала російського пролетарського сталінського письменника, голову спілки письменників СРСР Горького перейменовано на честь Левка Лук’яненка — видатного борця за незалежність у 20 столітті, Героя України. Міг зробити блискучу компартійну кар’єру. Натомість обрав шлях свідомої боротьби за незалежність.

На Львівщині, куди його направляють «на партійну роботу» він створює опозиційну до радянської влади Українську робітничо-селянську спілку, яка виступає за конституційне відокремлення України від СРСР. У січні 1961 р. Левка Лук’яненка засудили до розстрілу «за антирадянську агітацію та пропаганду». 72 доби він провів у камері смертників, доки не дізнався, що його вирок замінено 15-ма роками ув’язнення в таборі суворого режиму у мордовських таборах. Після звільнення у 1976 р. головою поринає в боротьбу. Він стає одним із засновників Української Гельсінської групи, яка доносила правду про ситуацію з правами людини у СРСР. Як наслідок — новий арешт і нове заслання. Доля його зводить з багатьма дисидентами. Зокрема, він стає свідком останніх днів Василя Стуса.

У 1988 р. виходить на свободу і знову опиняється у вирі боротьби. У березні 1990 р. стає народним депутатом Верховної Ради, а 24 серпня 1991 р. — одним із співавторів «Акту проголошення незалежності України». Тоді ж, у 1991 р., балотується в Президенти України, використовуючи свій статус для агітації за незалежність України на майбутньому референдумі. Засновник Української республіканської партії. З 1992 р. — Надзвичайний і Повноважний посол України в Канаді. Пізніше повернувся в українську політику, тричі обираючись депутатом ВР.

В останні дні, попри поважний вік, Левко Лук’яненко брав активну участь у житті держави. Від початку російсько-української війни у 2014 році регулярно їздив на передову до наших захисників. Помер 7 липня 2018 р., не доживши півтора місяці до свого 90-річчя.

Вулицю Кронштадську (позначала адміністративний район російського міста Санкт-Петербург) перейменували на Батуринську. Так пошанували жертв військового злочину росіян, який увійшов у історію як Батуринська трагедія. Тоді московські війська вчинили злочини, подібні до у Бучі й Ізюмі.

В ході каральних дій московських військ із захоплення і знищення столиці гетьмана Івана Мазепи Батурина і його мешканців, що були проведені 2 листопада 1708 року, були вирізані всі мешканці міста, незалежно від віку і статі. Від рук московських варварів загинуло від 11 до 15 тисяч батуринців.

«Батуринська трагедія» — офіційна, державна назва подій у Батурині, яка була встановлена з ініціативи третього Президента України Віктора Ющенка. У 2008 році у Батурині на державному рівні відбулися заходи з перепоховання жертв Батуринської трагедії.


Читайте також: Вулицю Леонова перейменували на честь Юрія Руфа. Хто він і як пов'язаний з Кременчуком?

Січові Стрільці, Джохар Дудаєв та Юрій Руфа: у Кременчуці запропонували 30 нових назв вулиць

Коментарі

Для того, щоб залишити коментар, вам необхідно авторизуватись

Авторизация