«Це сталося миттєво. Хтось крикнув: «Біжимо!»: розповідь дівчини, яка стала свідком удару по торговому центрі в Кременчуці

365 0
«Це сталося миттєво. Хтось крикнув: «Біжимо!»: розповідь дівчини, яка стала свідком удару по торговому центрі в Кременчуці

20-річна Ірина Самойленко дивом врятувалася — вийшла з ТЦ «Амстор» за дві хвилини до вибуху.

У Національному педагогічному університеті імені Драгоманова Ірина Самойленко третій рік вивчає українську мову та літературу. Втім на час війни вона залишилася у рідному Кременчуці. Мовляв, тут безпечніше, аніж у столиці…

Утім, 27 червня, за 2 хвилин до того, як росіяни випустили у найбільший торговий центр Кременчука «Амстор» ракету, Ірина з хлопцем та їхніми друзями була на межі життя і смерті. Вони тільки-но вийшли з ТЦ…

«Ми прийшли обміняти компʼютерне крісло мого хлопця в „Ельдорадо“. Потім ми зайшли в „Сільпо“. Там було багато людей. Зокрема, вагітні та жінки з дітьми», — розповідає «Вечірньому Києву» Ірина.

В одному з магазинів працював знайомий дівчини. Молоді люди зустрілися, але раптом телефони задзвеніли «Повітряною тривогою»…

«Ми хутко почали виходити. Якісь магазини просили вийти покупців та закривалися. Якісь — продовжували продавати, зокрема, „острівки“. Мій друг-продавець вийшов з нами», — продовжує дівчина.

Компанія стояла в 15-20 метрах від чорного входу до «Амстору», який у воєнний час був постійно відкритий.

На вулиці вони роздивлялися нове крісло хлопця Ірини, як раптом прогримів вибух — небо огорнув густий чорний дим, а позаду почалося суцільне пекло.

«Це сталося миттєво. Хтось крикнув: «Біжимо!» — пригадує дівчина.

Молоді люди побігли якомога далі від ТЦ. Від запаху паленої гуми дівчину почало сильно нудити.

Під ногами були уламки скла, металу. Цивільні чоловіки бігли до «Амстору» рятувати людей, які горіли живцем.

«Це були звичайні чоловіки, які знімали з себе футболки, надягали їх як балаклави й бігли всередину», — додає дівчина.

Нашому виданню Ірина підтвердила, що за хвилини до трагедії в «Амсторі» знаходилося близько тисячі людей. Включно з працівниками.

«Нас врятувало те, що ракета влучила в інший бік, — стривожено каже Ірина. — Рятувальники приїхали за хвилин 20. Було запізно…Це страшні кадри й велика трагедія».

Вибух забрав життя щонайменше 20 людей, близько 60 отримали поранення. Понад два десятки людей вважаються зниклими безвісти.

Тим часом росія не лише не визнає свою провину в ударі по цивільному об’єкту, але й поширює брехливі твердження про причини та деталі трагедії у Кременчуці. На кшталт, «Амстор» «не функціонував» на момент удару. Або пожежу спровокував не ракетний удар, а «детонація боєприпасів до західної зброї».

Дівчині боляче згадувати ті страшні кадри. Проте вона розуміє, що як свідок цього лиха, повинна максимально поширити правду.

«Я не полишу свою родину і не поїду з рідного міста, навіть після такого», — каже на звершення дівчина.

Коментарі

Для того, щоб залишити коментар, вам необхідно авторизуватись

Авторизация