«Коли у мене спитали: «де Ви зараз знаходитесь?», а я відповів, що не хочу зараз розкривати місце свого находження – для безпеки, але, як бачите, не вдалося – протримався один день», - з усмішкою розпочав свою розмову колишній пресофіцер «Азовсталі» Дмитро Козацький з позивним «Орест».
Сьогодні, восьмого грудня, у Кременчуцькому військовому музеї відбулась зустріч журналістів з фотографом «Орестом», автором фотографій з Азовсталі, які показали всьому світові мужність та стійкість українських захисників, а також пекло, у якому вони опинились через російських загарбників.
Влітку роботи Козацького отримали спеціальну нагороду польського конкурсу Grand Press Photo 2022. Одна з найвідоміших робіт із цієї серії знімок «Світло переможе»
Чому саме позивний «Орест»?
Як розповів Дмитро, після Майдану в Україні розпочалося патріотичне піднесення, яким він також захопився.
«Мені здавалося, що це таке ім’я, яке використовувалося на заході України. Взагалі це виявилося грецьке ім’я», - повідомив Дмитро. Зараз він має неофіційно подвійне ім’я.
«Спочатку була оборона Маріуполя»: про те, як потрапили до Азовсталі та про життя всередині
Все починалося з оборони Маріуполя. Силам оборони, які захищали околиці міста, довелося стягуватися до Азовсталі через наступ росіян.
«Чим сильніше звужувалося кільце оточення, тим більше підрозділів переміщувалися на територію Азовсталі», - сказав Дмитро.
Окрім того, «Орест» розвінчав фейки стосовно того, що їжу та медикаменти доставляли дронами. Він зауважив, що всі необхідні речі вони отримували гелікоптерами. До заводу прилітали сім гелікоптерів, але два збили окупанти.
Під час облоги Азовсталі захисники Маріуполя економили на їжі, доводилося їсти один-два рази на день. На перекус зазвичай готували хлібні коржі. У Азовсталі підготовлені бункери на випадок ядерної атаки, але вони на вид були як підвальні приміщення, розповів Дмитро.
Те, що допомагало триматися
«Якщо говорити про Азовсталь, то там не було інакшого вибору, як не триматися. Якщо ти перестанеш триматися, то три просто вмреш, – каже «Орест». – І все. Це була найкраща мотивація. У кожного є жити, за що боротися».
Про евакуацію з Азовсталі
Дмитро Козацький вважає, що таке рішення щодо евакуації було правильним. Нагадаємо, у травні після місяців оборони Маріуполя кілька сотень українських бійців взяли в полон. У спільній заяві сил безпеки та оборони повідомили, що така операція з порятунку 2,5 тисячі захисників Азовсталі була «єдиним можливим варіантом», альтернативи на кшталт екстракшн не було, а вибір був між операцією з порятунку (згода на полон) і загибеллю на «Азовсталі».
«Всі ми бачили прикру ситуацію з полковником Баранюком, який кинув свій особовий склад, кинув своїх поранених і просто-напросто хотів піти на прорив, а якщо говорити прямо – хотів втекти. Власне у нашому підрозділі, у якому я служив в «Азові», інститут побратимства сильний – це один з фундаментів підрозділу, - каже Дмитро. – І кинути своїх поранених це щось просто не припустимо».
Завдяки такому рішенню багато захисників живі, попри те, що вони перебувають в полоні росіян. Як далі зауважив «Орест», існує шанс вивільнити українських бійців і вилікувати їх.
Із початком евакуації, яка тривала з 16 по 20 травня, Дмитро відчув полегшення. За його словами, ці три дні без обстрілів для нього були неймовірними.
Реабілітація
Після російського полону Дмитро схуд на 14 кілограмів. Наразі, як такої реабілітації ще не було, проте він зазначив, що перебував в лікарні приблизно місяць та переніс невелику операцію. Ті, хто потребував психологічної та фізичної допомоги – отримували її у кращих медзакладах Києва.
«Це найболючіший мій фоторепортаж»
Цей фоторепортаж став для колишнього пресофіцера найболючішим, розповів хлопець. Проте ця серія яскраво демонструє сильний та стійкий дух українських військових, які перебували в жахливих умовах і під постійними обстрілами окупантів.
Бійці, які мають здатність та сили посміхатися, - Козацький
«Ці фотографії з цими сильними поглядами – це символ всієї України, яка бореться, поранена, в тяжких умовах знаходиться, але має сили боротися далі і посміхається», - роз’яснив Дмитро.
Роботи Дмитра Козацького можна переглянути за цим посиланням.
«Висвітлення ситуації і документування військових злочинів – це важлива річ», - резюмував «Орест».
«Потрібно розповідати про тих, хто зараз в полоні»
У Дмитра спитали, чи важливо зараз висвітлювати кожного захисника, який залишився в полоні або варто зберігати тишу. Хлопець відповів, що про полонених слід розповідати.
На багатьох інтерв’ю він прохав журналістів висвітлювати історії кожного бійця, тому що «коли це подається через призму окремої людини, то це більше залишається в пам’яті і більш емоційно проходить через людей». Але «Орест» зазначив, що це все індивідуально і потрібно узгоджувати з родинами, які готові говорити.
«Все одно продовжують писати про одних і тих самих людей, які вийшли з полону. І про мене, мені від цього дуже не зручно. По-перше, у нас є дуже багато героїв, які прямо в режимі онлайн роблять неймовірні речі, героїчні, про які слід писати. І два – досі багато людей знаходяться в полоні і про них не так багато пишуть, як могли», - сказав фотограф.
«Я до цього не був дуже сильно віруючою людиною»: перебування «Ореста» у російському полоні
Дмитро був єдиним зі своїх побратимів, який вірив у обмін. За його словами, за час перебування в полоні він кожного вечора читав молитву «Отче наш». Окрім того, в Донецькому СІЗО Біблія стала чи не єдиною розрадою – чергу за нею полонені військові займали кожного ранку. Для нього ця книга стала психотерапевтичною допомогою.
«Я 19 вересня, чи 18, звернувся до Бога і попросив, щоб […] дозволив попасти до мами на день народження. Через 15 хвилин, це вже було після відбою, і до цього ніколи не було, почали виводити людей по якомусь списку, по камерам перевіряти. І дійшли до нашої камери. Я був там чи перший, чи другий по списку.
Я вже був готовий до виходу, тому що прямо знав, що це все не просто так. Тяжко повірити у таку впевненість, але вона у мене чомусь була. Можливо, це була, на той момент, не впевненість, а надія більше. Я вийшов, нас перевірили по списку, і на наступний день вже розпочався процес обміну», - розповів журналістам хлопець.
«У першу чергу я військовослужбовець»
Програма Плюс поцікавилась у Дмитра, чи були такі критичні випадки на Азовсталі, коли фотокореспондентові доводилося втрутитися у процес фільмування, адже, як відомо, часто у працівників цієї сфери виникає моральна дилема з приводу того, де і коли слід перетинати межу «журналіст» і «людина».
«Люди, які тут (на фото – ред.) знаходяться не потребували невідкладної допомоги. Слава Богу, у мене не було таких ситуацій, коли я мусив обирати: або знімати, або надавати допомогу, тому що зазвичай, коли я знімав, то вже надавалась допомога», - розповів нам «Орест».
У першу чергу Дмитро військовослужбовець, має спочатку виконувати поставлену бойову задачу і тримати оборону. Якщо зйомки не перешкоджали роботі військового, то він продовжував фотографувати.
Читайте також: «Такі хлопці – зі сталі». У Кременчуці відбулась виставка фотографій з «Азовсталі» від Дмитра Козацького
Коментарі
Для того, щоб залишити коментар, вам необхідно авторизуватись