Новини з 1996 року

Перевірки - перевірками, а на зарплатах продовжують дурити

Юрий Сиора 16 березня 2018 Економiка 459 0

Які служби міськвиконкому контролюють «чесність» виплати заробітної плати роботодавцями?
«Згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2018 рік», мінімальна заробітна плата з 1 січня 2018 року має становити, не зважаючи на форму власності підприємства, 3723 гривні, - нагадав в особистому зверненні до мера міста Петро Лютий з вулиці Київської, 64-А. – Але стан виконання даного Закону бажає кращого, особливо серед деяких представників малого та середнього бізнесу, вже не кажучи про дрібних приватних підприємців, у яких нарахована найманим працівникам заробітна плата не відповідає отриманій. Трапляються випадки, коли при безготівковій оплаті працівникам доводиться повертати роботодавцю гроші з банківської картки, якщо вони не відпрацювали повний місяць або через безпідставні вимоги з боку власника приватного підприємства до виконання працівником виробничих обов’язків. 
При спробі ж відстояти свої права працівник зазвичай чує: «Не подобається – до побачення, ми нікого не тримаємо!» У такому випадку дехто продовжує, стиснувши зуби, працювати, бо розуміє, що на іншому місці роботи може бути ще гірше. А дехто режиму не витримує і шукає кращої долі в Польщі, Чехії, Словаччині, Ізраїлі та навіть у Росії».
Звертаючись до Віталія Малецького як до керівника міста, Петро Лютий цікавиться: які служби міськвиконкому контролюють «чесність» виплати заробітної плати роботодавцями? куди звертатися зі скаргою, щоб не постраждати від мстивого кривдника-господаря? які штрафні санкції накладаються на підприємця у разі підтвердження фактів порушення згаданого Закону?
Відповіді на свої наболілі запитання громадянин Лютий просив мера Малецького надати через місцеві ЗМІ, конкретно – на сторінках тижневиків «Вісник Кременчука», «АVтограф» та «Програма Плюс»: 
«Шановний Віталію Олексійовичу! Люди, які стикаються зі свавіллям жадібних працедавців, мають знати, як відстоювати надані Конституцією права на гідну заробітну плату! – І в кінці звернення до мера Петро Іванович додав особисте: - Маю надію, що мої запитання не пройдуть повз Вашу увагу, разом ми зробимо життя кременчужан кращим, а Кременчук – процвітаючим!»
З моменту датування Петром Лютим свого звернення до міського голови (копії - редакторам вищевказаних газет) минуло півтора місяця, однак «Програма Плюс» відповіді від міського голови на порушені автором питання не дочекалася. Хоча, згідно зі статтею 20 розділу II Закону України «Про звернення громадян», «ЗВЕРНЕННЯ РОЗГЛЯДАЮТЬСЯ ТА ВИРІШУЮТЬСЯ /керівниками чи заступниками керівників відповідних органів/ У ТЕРМІН НЕ БІЛЬШЕ ОДНОГО МІСЯЦЯ З ДНЯ ЇХНЬОГО НАДХОДЖЕННЯ, А ТІ, ЩО НЕ ПОТРЕБУЮТЬ ДОДАТКОВОГО ВИВЧЕННЯ, - НЕВІДКЛАДНО, АЛЕ НЕ ПІЗНІШЕ П’ЯТНАДЦЯТИ ДНІВ ІЗ ДНЯ ЇХ ОТРИМАННЯ».
Зволікання мера з відповіддю заявнику та редакціям газет можна було б іронічно пояснити його відсутністю в рідному місті – на кінець вказаного терміну пан Малецький тільки-но завершував, мандруючи європами, свою відпустку. Однак заради справедливості зауважимо й те, що автор адресованого меру листа не дотримався вимог статті 5 Розділу I «Загальні положення» згаданого Закону України: «У ЗВЕРНЕННІ МАЄ БУТИ ЗАЗНАЧЕНО ПРІЗВИЩЕ, ІМ’Я, ПО БАТЬКОВІ, МІСЦЕ ПРОЖИВАННЯ ГРОМАДЯНИНА...», оскільки, вказавши свою адресу тільки орієнтовно, Петро Іванович ще й підписав власноруч складений документ псевдонімом «Лютий»! Такий свідомий чи несвідомий «прокол» пана Петра з вулиці Київської цілком виправдано міг надати міськвиконкому можливість скористатися статтею 8 Розділу «Загальні положення», де йдеться, що «непідписане автором письмове звернення, а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і РОЗГЛЯДУ НЕ ПІДЛЯГАЄ».

Якщо бізнес не йде назустріч...

Втім порушені автором звернення (нехай і анонімного!) питання до керівника міста залишаються актуальними, оскільки на практиці не кожен підприємець має можливість відразу ж підвищити всім своїм співробітникам офіційну зарплату як мінімум до встановленого Урядом рівня. У результаті чого, можливо, і виникають факти порушення Кодексу законів про працю України – переведення в односторонньому порядку найнятих працівників на півставки, маніпуляції з видачею зарплати та навіть необґрунтовані звільнення незадоволених. 
Подібні спроби штучного виходу з «кризової ситуації» в жодному разі не виправдовують дії роботодавців - порушники трудового законодавства ризикують заплатити 320 тисяч гривень штрафу. Але, передбачаючи неминучі скарги працівників, Уряд ще минулого року створив Міжвідомчу групу на чолі з віце-прем’єром Павлом Розенком, обласні підрозділи якої мали контролювати процес виплати зарплати й реагувати на скарги працівників підприємств на своє керівництво.
«Я хочу запевнити, що доб’юся того, щоб кожен працедавець оцінював роботу найманого працівника належним чином, - хвалився Прем’єр-міністр Володимир Гройсман. – Бо не бачу нічого страшного в тому, коли власник бізнесу заробить трохи менше запланованого, зате його робітники отримуватимуть значно більшу зарплату. Це має стати логікою наших днів!» 
Та, здається, превентивний метод контролю «чесності видачі зарплати» робочими групами «реагування» (до яких мали входити чиновники фіскальної служби, державної податкової інспекції, Департаменту /управлінь/ праці та соціального захисту населення і навіть управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, яким ставилося в обов’язки відстежувати дані реєстру платників соціального внеску) не сприяв своєчасному створенню ефективних комунікаційних можливостей. І функції контролю були перекладені на регіональні Управління з питань праці (Держпраці) та підпорядковані йому міські відділення інспекцій.  
Втім кременчужани, не знайшовши спільної мови з роботодавцем, продовжують звертатися зі скаргами не до вказаної установи, а до засобів масової інформації – ідуть найкоротшим шляхом чи просто не наважуються візитувати до чиновників?

...виникають порушення системи взаєморозуміння

На жаль, автор листа до мера Малецького не навів конкретних прикладів порушення роботодавцями Кодексу законів про працю України. Щоб виправити цю прикру недомовку, згадаємо звернення громадян до газети в часи, коли урядова програма фіксованої мінімальної заробітної плати тільки-но набирала обертів.
Випадок перший: «Надумані недоліки». Дві знайомі жінки влаштувалися працювати в один із магазинів відомої в місті торгової мережі: старша – продавщицею в бакалійний відділ, молодша – прибиральницею підсобних приміщень, обидві – з місячним випробувальним терміном і з надією на подальше офіційне працевлаштування. 
Жінки пропрацювали в магазині три повних місяці, однак зарплату отримали лише за два. Коли спробували дізнатися, чому так, у бухгалтерії з’ясувалося, що обидві досі не оформлені, а зарплата нараховувалася їм на «чорну» платіжну відомість. Спроби добитися справедливості та нагадування про офіційне працевлаштування завершилися красномовним жестом завідуючої магазином: «Не подобається - до побачення!»
Продавщиця та прибиральниця з обставинами змирилися, їх зі скрипом ввели в штат, однак протрималися в магазині жінки недовго – за надумані адміністрацією недоліки в роботі із «занадто розумними» таки розпрощалися.
Випадок другий: «Марна надія». Попрацювати у складі виїзної столярної бригади місцевої будівельної фірми дипломованого червонодеревника запросили на початку минулорічного весняно-літнього сезону. Шістдесятидворічний Іван В. на акордну роботу погодився не замислюючись - додаткова копійка до пенсії зайвою не буває.
«Будували на замовлення заміські котеджі, - розповідав редакції «Програми Плюс» Іван Миколайович. – За сезон встигли здати один «під ключ», інший – накрити дахом. На умови роботи гріх було скаржитися: на будівельні майданчики бригаду доставляли з комфортом, частково забезпечували інструментом, годували обідом, увечері відвозили по домівках. І хоча гарувати доводилося майже без вихідних, заспокоювала надія на гарний заробіток».
Надія виявилася марною: за сезон акордної роботи спеціаліст вузького профілю заробив... трохи більше десяти тисяч гривень!
«Щосуботи найманий господарем фірми виконроб видавав мені п’ятсот-шістсот гривень, обіцяв, що залишок – по шабашу, - згадує Іван Миколайович. – Після завершення робіт начальник тицьнув кожному по конверту. В моєму виявилося всього три тисячі. Запитую: це що - гроші? Виконроб розвів руками - може, замовник відрахував за проїзд, харчування та амортизацію?»
- Яка в чорта «амортизація»? - обурився Іван Миколайович і заходився шукати господаря інструментів і будівельної фірми. Втім правди від нього бідолашний так і не дочекався.
Випадок третій і останній: «Спокусливий плюс». Колишньому закрійнику Олексію І. до пенсії ще далеко, однак працювати за спеціальністю заважають чоловіку хворі ноги – йому краще сидіти чи навіть ходити, ніж стояти за закрійним столом. Словом, влаштувався Олексій Михайлович черговим охоронником на розташовану поруч з його помешканням приватну автостоянку. За усною угодою господар обіцяв платити «мінімалку» плюс місячну премію (якщо на стоянці все буде добре). Не густо, однак той «плюс» Олексія Михайловича й спокусив.
«За графіком «доба-дві» чергувало нас троє, - згадує інвалід III групи. – Та виявився серед нас один схильний до запоїв – відчергує добу і зникне на тиждень, а то й на два. Господар стоянки про біду п’янички знав, однак вимушено тримав його на роботі – де ще знайдеш дурня, який погодився б за три двісті нести матеріальну відповідальність за іномарки?! Тому й примушував нас працювати «за того хлопця», мовляв, і ми можемо якось зірватися! Тож чергували ми частенько з напарником з ранку до вечора наступного дня, важко, звичайно, однак трималися якось, премію чекали. А її господар замилював: то сміття не підмели вчасно, то сніг не так позгрібали, то запис у журналі прийому-здачі з граматично-орфографічними помилками зробили... Коли ж після чергування «того хлопця» на стоянці виявили пом’яту вночі невідомим автівку, господар вирахував на ремонт її зіпсованого кузова із зарплати усіх трьох охоронців! Намагалися пояснити йому, що ми двоє до цієї надзвичайної події, як п’яте колесо до воза! А він нам про матеріальну відповідальність нагадав. Та хіба в трудовому договорі йшлося, запитали, про кругову поруку? А господар нам уїдливо: «Здається, вам щось не подобається?» Подобається, кажемо, подобається: і відрахування якось переживемо, і понаднормову роботу, ви нас тільки преміями радуйте! Еге ж, чекай з моря погоди! І кому, скажіть будь ласка, скаржитися...»
Післямова. За інформацією начальника Управління Держпраці в Полтавській області Сергія Щербака, найбільше скаржників на роботодавців-порушників - у Полтаві та Кременчуці.  
Втім, як стверджував телеканал «Лтава», 320 тисяч гривень штрафу нікому з порушників ще не виписували.
«У всіх на слуху ці 320 тисяч, - визнавав у звіті журналістам Сергій Щербак. – Роботодавців просто лякають, оскільки ця фінансова санкція застосовується тільки до тих підприємців, які не допустили інспекторів з питань легалізації праці до перевірки їхніх трудових відносин з найманими працівниками. На Полтавщині поки що таких випадків не було. За інші порушення штрафи значно менші».
Насправді ж Управління Держпраці в Полтавській області проводить перевірки переважно за зверненнями фізичних чи юридичних осіб. За минулий рік Управлінням було отримано таких 1219, по кожному з яких, як запевняє обласний керівник «Держпраці», інспектори проводили певну роботу – чи то з виходом на підприємство, чи то із запрошенням суб’єктів господарської діяльності, які порушили права громадян, «у гості».
Щодо створення груп з легалізації праці (у народі - «каральні батальйони 3200») Сергій Щербак повідомив дещо розпливчасто: нібито в такі групи дійсно включені представники адміністрацій, міськвиконкомів, державної фіскальної служби та Пенсійного фонду, навіть якщо необхідно, до співпраці запрошуються працівники поліції. Отримали повноваження проводити перевірки в галузі дотримання законодавства про працю та накладати штрафи на порушників і органи місцевого самоврядування (поки що лише обласного значення). 
«Однак повноваження - повноваженнями, а механізм їх впровадження в життя дещо недосконалий», - визнає посадовець. 
P.S. У Кременчуці до складу робочої групи з питань легалізації виплати заробітної плати та зайнятості населення увійшли:
Тетяна Кургаєва – (управління економіки міськвиконкому);
Світлана Лимонченко (Кременчуцька ОДПІ);
Вікторія Бабінова (Департамент соцзахисту населення та питань АТО);
Ірина Пархоменко (Кременчуцьке об’єднане управління Пенсійного фонду України в Полтавській області);
Ірина Головатенко (Кременчуцький міськрайонний центр зайнятості).
У разі виникнення непорозумінь з роботодавцями телефонуйте за номерами: (0532) 63-00-70, (0532) 
60-52-80 до відділу внутрішньої безпеки ГУ Державної фіскальної служби в Полтавській області або до поліції за номером 102.

 

Поділитися з друзями

Коментарі

Для того, щоб залишити коментар, вам необхідно авторизуватись