Новини з 1996 року

Безхребетна Феміда, або Глухий кут у захисті прав сім'ї Поліщуків

Юрий Сиора 03 травня 2018 Iсторiя 477 1

Підґрунтям непростої для подружжя Поліщуків нинішньої ситуації стали давні події, які з прикрою регулярністю зачіпали їхню старшу доньку Вікторію.
«За час спільного проживання з Іваном Яциком я неодноразово піддавалася фізичному насильству з боку чоловіка, - зізнається двадцятичотирирічна Вікторія. – Через безпричинне в стані алкогольного сп’яніння побиття, яким звичайно закінчувалися затіяні Іваном сварки,  я врешті-решт отримала тяжку черепно-мозкову травму. 14 грудня 2015 року,  після чергової бійки я звернулася з проханням про правовий захист до поліції та сховалася від чоловіка у квартирі батьків».
Всупереч писаним-неписаним правилам «Як повернути ображену жінку», проблему з власноруч побитою дружиною молодший за неї на два роки Іван Яцик вирішив по-своєму: мовляв, слід добавити «непокірній» те, чого вона заслуговує. І замість того, щоб тверезо усвідомити гіркоту своєї поведінки, Іван спрямував підігріту новою порцією алкоголю негативну енергію на помсту.

Підпал на вулиці Вадима Пугачова

...У ніч на 16 грудня в квартиру Поліщуків зателефонували. Час був занадто пізній, але й спросоння Володимир Миколайович відразу зрозумів, що в слухавку волає зять: 
- Відчиняй, паскудо, інакше голову зверну! – Після погрози пролунав гучний стукіт ногою в двері: - Я ж тебе, падло недобите, все одно дістану! Відчиняй, сказав!
- Іване, заспокойся, Віка з немовлям давно сплять! Ти на годинник дивився? – спробував заспокоїти зятя Володимир Миколайович.
Почувши голос тестя, Іван ще більше розізлився:
- А   ти замовкни, бо вийдеш - пельку розірву!
- Ось зараз поліція приїде...
Гуркіт у вхідні двері припинився, почулися нетверезі кроки сходинками. У вікно господар квартири встиг помітити, як зять насилу всівся в автомобіль, що чекав його біля під’їзду. І тільки тоді, як «Лада Пріора», грюкнувши пасажирськими дверцятами, зникла в темряві, Володимир Миколайович нарешті заснув.
Розбудив його підозрілий запах – квартиру поволі заповнював смердючий дим...
Здійснений підлими руками Івана Яцика підпал вхідних дверей, за якими, крім ненависних тестя й тещі, відпочивала Іванова дружина з дитиною, став першим, але не останнім проявом відвертої злочинності у низці його наступних безкарних правопорушень.
Володимир Поліщук припускав, що такі дії хулігана не тільки реально загрожують життю та здоров’ю всіх членів його родини, а й мають на меті їх фізичне знищення. Втім заяви голови сім’ї були правоохоронцям «до лампочки»: мовляв, на одній підозрі криміналу не вигадаєш.

Захистіть від божевільного

Після другого поспіль – у ніч на 17 грудня – підпалу дверей квартири Поліщуків бездіяльністю правоохоронних органів обурилися засоби масової інформації: 
«Підпал квартири з власною восьмимісячною дитиною», «Знову погрози і знову підпал!», «П’ятдесят днів жаху: як кременчужанин тероризує батьків дружини та мешканців усієї багатоповерхівки» - заходилися в крику місцеві газети. 
«Пекло в Кременчуці. Що стоїть за байдужістю та бездіяльністю поліції?» - підхопило РІА «Новини України».
Провладне кременчуцьке «Громадське телебачення» знімає сюжет про неадекватні події в родині Поліщуків, однак «хтось із верхівки» заборонив його для показу.
Однак цей «хтось» не зумів чи не встиг дотягнутися до Центрального телебачення: 28 лютого 2016 року на каналі СТБ вийшов в ефір 114-й випуск передачі «Один за всіх», яка «прославила» правоохоронців Кременчука на всю Україну й не тільки.
На тлі зростаючої нервозності беззахисної родини, що вже вилилася назовні, найбільше постраждала молодша донька Поліщуків – восьмирічна інвалід дитинства Аня:
«Нестерпні умови нашого життя,  які підступно та цілеспрямовано нагнітав маніакальний Іван Яцик,  довели до краю психіку дівчинки, - згадує Володимир Поліщук. – Помітне погіршення здоров’я доньки примусило мою дружину Оксану слізно звернутися до поліції,   щоб хоч якось захиститися від божевільних вчинків несамовитого молодика,  який майже щодня навмисно залякував дівчинку погрозами та моральним знущанням».
Втім час минав, на пропащого хулігана складали адміністративні протоколи, але конкретних дієвих заходів проти бешкетника дільничий інспектор поліції не ініціював, зустрічей із заявниками уникав. 
Яцик же скаженів усе більше, словесні перепалки стали частіше закінчувалися рукоприкладством на очах маленької Ані. Бувало, що, почувши через двері голос «дяді Вані», перелякана дівчинка ховалася в комірчині й починала відчайдушно кричати. 
Втрачаючи віру в ефективність поліції, Поліщуки були вимушені звернутися до Уповноваженого Президента України з питань сім’ї, дітей та молоді. 
Перевірка за вказівкою «зверху» підтвердила значне погіршення психологічного стану здоров’я дівчинки внаслідок зовнішньо-побічного репресивно-морального впливу. І правові дії проти Яцика начебто зрушили з місця, попри все відкрилися кримінальні провадження та створювалася видимість досудового розслідування його правопорушень.
«А ми все вистоювали безсонні ночі під дверима... виглядали у вічко, чи не з’явиться знову палій з каністрою... у тривожній аурі плакала в ліжечку Аня. А знадвору відлунювало матюками зібране зятем п’яне збіговисько вуркаганів. Хтось із сусідів викликав поліцію, та приїжджала,  згрібала порушників нічного спокою в патрульні автівки. Але буквально через кілька хвилин Яцик як нічого й не було повертався,  щосили бив у наші двері й зі зловтішною посмішкою обіцяв підірвати їх гранатою. Здавалося,   що місцева поліція захищає не морально пригнічену дівчинку,  а жорстокого нелюда,  який спеціально провокує хвору дитину на психоз», - безсило обурювався тоді Володимир Поліщук. 
А тим часом штучно породжена – при цілковитій безкарності! - ворожнеча штовхнула «недосяжного» для поліції Івана Яцика на черговий злочин проти узурпованої ним сім’ї:
«Психологічного шоку від третього підпалу нашої квартири Анечка вже не витримала, - говорить Володимир Миколайович. І батьківські очі наповнюються сльозами: - Вона,  бідолашна... Вона заплатила за байдужість копів самогубством...»
Однак у відкритті кримінального провадження за статтею 120 ККУ «Доведення до самогубства» правозахисники Поліщукам благополучно відмовили... «у зв’язку з відсутністю в діях Яцика складу кримінального правопорушення». 

Наслідки закоренілих звичок

Здавалося, що трагічної смерті маленької своячки Івану Яцику було недостатньо, і він далі погрожував фізичною розправою і дружині, і тестю з тещею. 
Коли ж погрози переросли в конкретні побиття, дружина Яцика Вікторія вирішила за краще з чоловіком розлучитися. А Володимир Поліщук після чергової бійки викликав поліцію. Копи Яцика затримали, за фактом побиття було відкрито кримінальне провадження.
Але поки тривало слідство, Яцик хизувався волею. І продовжував тримати тестя й тещу в постійній нервовій напрузі – нібито мстився їм за втрачену з його ж вини дружину.
А кримінальне провадження слідчі відверто мурижили і згодом взагалі «накрили мідним тазом». Обурені Поліщуки поскаржилися на поліцію в суд.
У серпні 2016 року Автозаводський райсуд постановив скаргу позивачів задовольнити і внести заяву Поліщуків про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Однак, незважаючи на клопотання про залучення до провадження в якості потерпілих осіб обох Поліщуків, виконувати рішення суду слідчий та прокурор не поспішали.
Щоб пришвидшити слідство, потерпілі особи звернулися по допомогу до Міністерства внутрішніх справ та до Генеральної прокуратури. Та, як і годиться в нашій правовій державі, скаргу заявників спустили тим, на кого вони в принципі й скаржилися. Тому й відповідь Поліщукам, як і слід було чекати, виявилася характерною для правової бюрократії:
«У Вашому зверненні не наведені об’єктивні дані, які дійсно свідчать про ознаки кримінального правопорушення в діях конкретної особи, зокрема, часу, місця, способу та інших обставин вчинення злочину. За таких обставин підстави для внесення відомостей, викладених у Вашому зверненні, до Єдиного реєстру досудових розслідувань відсутні», - незважаючи на вже винесене судом протилежне(!) рішення, відме­жувалася від скривджених людей обласна прокуратура.
І наслідки закоренілих відомчих звичок не забарилися:
«13 січня 2017 року Яцик разом з компанією випивак підстеріг мою дружину, коли вона поверталася з роботи, - розповів Володимир Поліщук. – І від кулаків агресивно налаштованих молодиків її врятував тільки вчасно відчинений мною під’їзд. Втім підступний Яцик, залишивши алкашів допивати батарею пляшок на капоті автомобіля, заходився дзвонити в нашу квартиру. Протягом доброї години ми ігнорували намагання Івана вдертися в помешкання, коли ж він став дико кричати й щосили тарабанити в двері ногами, дружина не витримала – відчинила... і відразу отримала удар кулаком у голову. Я спробував її захистити, однак завадив дружок Яцика,  який підоспів йому на допомогу. У зчиненому загарбниками переполоху тріщали меблі... дзеленчав і бився посуд... верещало немовля... не звертаючи уваги на перелякану доньку,  Іван намагався врізати своїй «колишній»... Вікторія зупинила його водою з відра... потрапив під «холодний душ» і другий нападник...»
Стривожені галасом сусіди викликали поліцію та швидку, дебоширів утихомирили, постраждалим надали медичну допомогу, проти організатора «вторгнення» порушили кримінальну справу. І згодом Іван Яцик нарешті потрапив на лаву підсудних.

Зупинити нелюда нікому?

«Прибувши на засідання суду добряче напідпитку(!),  Яцик зустрів мене словами: «Я вже замовив для тебе резерв на цвинтарі!» - продовжує невеселу розповідь Володимир Поліщук. –  Здавалося, що в судовій залі керує не головуюча,   а знахабнілий обвинувачений. Замішані на матюках погрози свідкам,   непристойні жести в наш бік, цинічні образи просто шокували всіх присутніх. Щоб не перетворювати судове засідання на фарс,   суддя навіть пригрозила Яцику,  що викличе поліцію!»
Після того знакового засідання суд переносився дванадцять чи тринадцять разів, в основному - через неявку обвинуваченого.
У січні 2018 року Івана Яцика доставили до Автозаводського райсуду примусово, але його поведінка не змінилася: «Ви тут усі куплені! - з презирством кричав він. - І судді, і прокурори, і свідки зі судмед­експертами та слідчими на додаток! Мудаки сра...!!»
«Дивно,   але ганебне ставлення Івана Яцика до оточуючих суд не враховував, - підкреслює Володимир Поліщук. І розповідає, як намагався звернути увагу поліції та прокуратури на шахрайство колишнього зятя: - Протягом тривалого часу Яцик з погрозами фізичної розправи виманював у нашої сім’ї та не повертав нам великі суми грошей - від сотень до десятків тисяч гривень, у тому числі – й тисячі доларів США. Звичайно,  то було справами сімейними, однак чому б не врахувати й те,   що саме патологічний потяг до збагачення штовхає безсоромного покидька на безумні, що межують з криміналом,  вчинки? Невже не зрозуміло, що Івана Яцика вже ніщо не зупинить?!»
Володимир Миколайович як у воду дивився: поки Поліщуки чекали наступного засідання суду, Іван Яцик ледве не вбив свою колишню дружину.
...Сталося так, що Вікторія, не витримуючи постійних «візитів» п’яного агресивного Івана, переїхала жити з дитиною в село Рокитне. Хто сказав Яцику про їхнє таємне місцезнаходження, не має значення. Головне, що він заявився туди з друзями на Пасху, вчинив скандал і кинувся на очах численних свідків Вікторію душити. Молода жінка вже хрипіла, втрачала свідомість, однак ніхто з присутніх на екзекуції і з місця не зрушив – можливо, боялися Іванових супроводжуючих? Факт той, що навіть викликати поліцію ніхто не спромігся. 
«Та й навіщо її було викликати? – задумується Володимир Поліщук. – Ми вже зневірилися, що нас хтось може від Яцика захистити. Якщо людина, перебуваючи під слідством, наважилася на черговий злочин, у неї остаточно відмовили гальма – зупинити такого нелюда здатне лише правосуддя. Та чи є воно в нас?»
P.S. Несподіваним (чи закономірним?!) відлунням безхребетності правоохоронних органів, які не здатні захистити гарантоване Конституцією право на безпечне життя навіть окремо взятій українській родині, стала відмова сорокашестирічній Оксані Поліщук в наданні роботи на пошті: «У Вас – неблагонадійний зять, - заявили КОЛИШНІЙ тещі Івана Яцика співробітники СБУ. – Тому працювати з грошима та матеріальними цінностями Вам заборонено!»

 

Поділитися з друзями

Коментарі

Для того, щоб залишити коментар, вам необхідно авторизуватись

Оксана 03.05.2018 15:44

Только Человек с чистой душой так мог понять и написать. Всё правильно и честно. Только одно уточнение: Яцык не у нас брал деньги, а у другой семьи, которая так же, как и мы пострадала от действий Яцыка.