Сьогодні – в Ірак, в Харківську область. Завтра в Лівію та Канаду. Про робітників Кременчуцького НПЗ та нардепів Мовчана та Шаповалова

3 313 0
Сьогодні – в Ірак, в Харківську область. Завтра в Лівію та Канаду. Про робітників Кременчуцького НПЗ та нардепів Мовчана та Шаповалова

Кременчук впевнено витіснив Івано-Франківськ з числа лідерів у підготовки кадрів для нафтопереробної промисловості України. Й це останні наші досягнення. Й мова про те, що ось на Прикарпатті діє інститут нафти та газу.

Але у Кременчуці - працює єдиний в Україні великий нафтопереробний завод, працівників якого нині якщо можна і втримати на виробництві, то тільки зарплатою і пільгами в умовах праці.

Й це останні повідомлення з кременчуцького гіганта промисловості – ПАТ «Укртатнафта».

Ще не так давно у працівників цього підприємства було дві причини, які тримали людей на своїх робочих місцях при мінімальній плинності кадрів на кременчуцькому нафтопереробному.

Працівники заводу мали можливість вийти на пенсію раніше, завдяки шкідливим спискам: першому і другому. А інший фактор «за підприємство» – це більший розмір заробітної плати. Але так було колись.

Сьогодні зі «шкідливості виробництва» тут залишилося лише молоко. Щодо зарплати, то не можна сказати, що вона справді набагато відрізняється від зарплат від регіоні.

Вже відомо, як це вплинуло на трудовий колектив.

Й мова про робітників, які міркують приблизно так – якщо немає можливості вийти достроково на пенсію (раніше оператори виходили на пенсію в 50 років), то чого сидіти на одному місці?

Й люди починають шукати, де краще платять. А краще сьогодні платять кременчуцьким нафтопереробникам в Харківській області. Там є невеликі нафтопереробні підприємства.

А вже набагато краще платять сьогодні в Іраку, куди спочатку протоптав стежку на 2500 доларів зарплати в місяць один з робітників Кременчуцького НПЗ, а тепер за ним підтягуються всі інші.  

Й зрозуміло, що життя в Іраку відбувається за своїми правилами. Кременчужанам, яким розповіли про суворі правила спілкування, особливо з жінками,  доводиться жити на підприємстві, але такий ритм життя у відповідності до зарплати – того вартий.

Останнє про що слід додати – це про справи на ПАТ «Укртатнафта»,  куди мало хто йде працювати попри нестачу кадрів.

Відомо, що цю проблему адміністрація підприємства намагається вирішити якщо не введенням тимчасових стабілізаційних премій, то переводом працівників за новими графіками роботи  - тим, же «день, ніч, 48» проти звичайного восьмигодинного робочого дня.

Інше, що є сьогодні – це представники адміністрації намагаються запровадити втрачене навчання за фахом нафтопереробки у місцевому ВПТУ 7, замість того, що успішно поховали в колишньому ПТУ 19.

Й слід сказати – це правильно рішення.

В Іраку багато нафти і нафтопереробні заводи там будуються у великій кількості й робітників з нашого міста там буде потрібно багато.

А щодо Кременчука – то тут насправді є єдиний варіант. Працівникам ПАТ «Укртатнафта», а виробництво пального як було шкідливим таким і залишилось, власники підприємства мали б повернути можливість пільгового виходу на пенсію за першим і другим списком, як це було все життя.

Але це вже – справа двох кременчуцьких обранців – пана Шаповалова та нардепа Мовчана, які мали б першими сказати – а поверніть кременчужанам відібрані у них пільги.

Але для цього потрібно набратися сміливості і чесності, чого у кременчуцьких нардепів, здається, ніколи і не було.

Коментарі

Для того, щоб залишити коментар, вам необхідно авторизуватись

Авторизация