
В Україні сьогодні – день пам’яті жертв голодоморів який традиційно відзначається в четверту суботу листопада.
Й цей день в місті протягом останніх трьох десятків років, відзначається і ми вже звикли, що ось в четверту суботу листопада запалюємо свічки в пам'ять про невинні жертви. Натомість, міські чиновники, аби не турбувати себе у вихідний день, вчора покладали квіти до пам’ятного знаку.
Але мова взагалі про те, що ми знаємо про цю дату, в яку вшановуємо жертв голоду 1921, 1933 та 1946-47 років.
Про ті події у нашому місті у Кременчуці відомо більше лише про голод 32-33 років. Й ми точно знаємо, що в тодішньому Кременчуці ще можна було жити, за виключенням окремих випадків коли з людського м’яса робили пиріжки на продаж, а місцеві представники НКВС це розслідували.
Також ми знаємо, що наша набережна збудована руками жителів навколишніх сіл в 1933 році, які від голоду шукали у місті роботу, а робота була тільки така.
А інше що відомо – це про пекло, яке в ті роки було практично скрізь – в тім числі у всіх селах Кременчуцького району, включно з Великою Кохнівкою, яка є сьогодні частиною нашого міста.
Відома також причина того пекла – у селян комуністичний режим просто відбирав все, що можна їсти, і люди вмирали. В тім числі - в тодішній Першій міській лікарні, звідки померлих від голоду везли на кладовище, що на вулиці Бетонній й де нині стоїть пам’ятний знак. Й звісно, що сьогодні ми говоримо – це не може більше повторитися, бо мова про геноцид і злочин проти людства.
Коментарі
Для того, щоб залишити коментар, вам необхідно авторизуватись